Первістка українських Військово-морських сил - бойовий корабель класу «корвет», який розробляється в даний час, - по праву варто було б назвати «криголамом». Через такі тороси бюрократичну тяганину і проблем з фінансуванням (одвічна біда Міноборони) судилося продиратися цього проекту. Незважаючи на всі перешкоди, 30 березня закінчилося ескізне і незабаром почнеться технічне проектування нової ударної одиниці українських ВМС, яке за планами триватиме до квітня 2009 року.
Згідно з твердженнями військового керівництва, це перший військово-технічний проект подібного масштабу в нашій державі. До речі, вже зараз в його реалізації задіяно близько 100 підприємств України. Крім цього, визначено коло країн-постачальників - Росія, Данія, Нідерланди, Франція, Німеччина, Італія та Великобританія, - де буде закуповуватися озброєння і системи управління, які не виробляються в Україні. З проблемою озброєння кораблів Київ уже стикався - наприклад, довгобуд у вигляді крейсера «Україна» в основному так і не може закінчитися з огляду на те, що штатне озброєння - протиповітряні комплекси С-300Ф і ракети П-500 «Базальт» - у нас не виробляються, втім, як і альтернативні системи.
Одинокий проект
Український флот традиційно обділений увагою держави, починаючи з перших хвилин свого існування. Розповідаючи кожному зустрічному, що «Україна - морська держава», Київ не особливо дбав про розвиток ВМС, задовольняючись спогляданням картини перетворення на купу іржавого металобрухту і бойових кораблів, і суден забезпечення ще радянського періоду споруди. З великими потугами вдалося спустити на воду (знову-таки за тими ще кресленнями побудованих) корвети «Луцьк» і «Тернопіль» та корабель управління «Славутич». Однак ще до введення їх в бойовий склад можна було говорити про моральний устарением цієї техніки. Тим часом в кінці минулого століття експерти стверджували, що саме кораблі класів «корвет» і «фрегат» повинні скласти основу ВМС України, якщо говорити про статус морської держави де-факто. Охочих проектувати і будувати новий корабель в Україні знайшлося чимало, та й Міноборони не опиралася. Тільки от невдача - «морська держава» все якось грошей не давала на кораблі (до речі, найдорожчий вид військової техніки), тому військовим морякам залишалося лише мріяти про дійсно новому українському корветі.
Говорити про новий кораблі як про мрію здійсненною в Міноборони і Генштабі ЗС України розпочали ще три роки тому. У звітній документації за 2005 р вперше сформульовані технічні вимоги до корвету - водотоннажність 1 200 т, швидкість - 30 вузлів, дальність плавання - 2 000 миль, автономність - 15 діб. Оптимісти в погонах офіційно заявили, що на етапі 2006-2010 рр. пройде період проектування, а до 2015 р буде побудований і сам корабель. Вартість будівництва однієї одиниці за цінами 2005-го становила 700 млн. Грн.
У 2006 р по лінії Сухопутних військ значилося 9 перспективних проектів і нових зразків, що проходять випробування, в Військово-повітряних силах - 5. У 2007 р ці цифри склали відповідно 10 і 4. сухопутників апробували нові збройові модулі «Штурм» для бронетехніки, модернізовані БТР і БРДМ, переносні протитанкові ракетні комплекси, 120-мм високоточні керовані міни. Льотчики - ракети класу «повітря-повітря», керовані авіабомби, РЛС «Пелікан», П-18 і П-19. А в графі перспективних проектів ВМС самотньо маячив «бойовий корабель класу« корвет ». З плавзасобів (якщо не брати до уваги добудови радянських кораблів) ВМС в ці роки закуповували хіба що надувні плоти типу ПРН-6МК і ПРН-10МК.
«Новинка» виявиться мотлохом?
Але одна справа - прийняти програму (в даному випадку Держпрограму розвитку озброєння і військової техніки на період до 2015 р), і зовсім інша - її фінансувати. Протягом минулих двох років фінансування проекту будівництва корвета було просто завалено. У 2006 р Міноборони планувало виділити на розвиток озброєння і військової техніки 287,2 млн. Грн., Але отримало 230,3 млн. - різниця невелика, але на корвет практично нічого «вибити» не вдалося. Бо в умовах, коли озброєння в усіх видах і родах військ стрімко морально і фізично старіє, витрачати гроші на «довгограючі» витратні проекти визнали безрозсудним. У минулому році Міноборони отримало всього 682 млн. Із запланованих 1 135 млн. Грн. Зрозуміло, морський проект знову залишився не при справах. В цьому році, за словами Анатолія Гриценка, очолюваний ним парламентський комітет з питань національної безпеки і оборони підтримав бюджетний запит на цей проект в сумі 43 млн. Грн. За словами екс-міністра, розрахунків на наступні роки немає, але «очевидно, що це будуть сотні мільйонів гривень». Як то кажуть, не факт, що ці «сотні мільйонів» з'являться, але надія вмирає останньою.
Однак ясно, що в плановані терміни реалізація проекту чи вкладеться - два роки фактично втрачено. Проблема не в тому, що в доступному для огляду майбутньому на Україну хтось збирається нападати з моря (до речі, цей корвет призначений як для захисту територіальних вод, так і для виконання миротворчих завдань, що для Києва більш актуальна). А в тому, що «життя» корабля не так вже й велика - якихось 10, максимум 15 років. Після цього плавати він буде, але відповідати сучасним вимогам, враховуючи темпи розвитку озброєнь, - навряд чи. Таким чином, при затягуванні розробки і побудови корвета може створитися ситуація, коли корабель буде вводитися в дію на підході до морального старіння.
Подібні казуси в Міноборони вже бували. Яскравим прикладом тому служить прийнята на озброєння в 2006 р радіостанція Р-324К. Як свідчать фахівці, радіостанція всім хороша. Тільки ось поки вона проходила довгий шлях розробки і прийняття на озброєння - знову-таки в умовах недофінансування - світ давно пішов вперед, і «новинка» виявилася вчорашнім днем. Але одна справа радіостанція вартістю в тисячу гривень, інша - корабель в 700 млн. Грн.!
Ситуацію запропонували виправити паралельної розробкою технічних креслень і закладкою судна. Тобто - почати будувати корабель, який в деталях навіть не викреслений. Ідея, може, і хороша, якби не одне «але». Справа в тому, що з моменту складання технічних вимог до корвет останні змінюються на ходу. Так, якщо спочатку була заявлена водотоннажність 1200 тонн, зараз вже називається цифра 2500 т. На папері це справа виправити нескладно - вона, як відомо, все стерпить. Але якщо подібні метаморфози триватимуть вже після закладки корабля, дуже цікаво подивитися на те, що в підсумку з нього вийде.
Грубо кажучи, зараз мова йде не просто про будівництво одного військового корабля нового типу. Фактично на прикладі цього корвета Україна відпрацьовує технологію реалізації витратних перспективних військово-технічних проектів, доводячи здатність взагалі їх будувати (до речі, Верховна Рада запропонувала розробити цільову держпрограму будівництва кораблів класу «корвет» - як для країни, так і на експорт!)
Що стосується ВМС, тут тільки корветами ситий не будеш - до складу флоту повинні увійти і кораблі більш солідного класу «фрегат», якщо ми говоримо про перспективному українському флоті як боєздатному і відповідати сучасним вимогам. Вартість їх, відповідно, посущественнее. На міжнародному ринку самий «дешевий» ракетний фрегат типу «О. Перрі »варто при перерахунку долара в гривні мінімум 800 млн., А фрегат типу« Лафайет »- 3 млрд. 900 млн.! Для нинішнього військового бюджету ціни просто непідйомні.
Але тут вже треба вибирати - або припинити взагалі розмови на цю тему, або дійсно турбується про обороноздатність країни. Тому як тільки з надувними плотами статус морської держави зберегти, на жаль, проблематично.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
«Новинка» виявиться мотлохом?
