Навіщо потрібні різні переклади Біблії і чому ми «приречені на переклад»

1. З самого початку християнство виявилося «приречене на переклад»
2. Чи збереглася «божественна складова» при численних перекладах біблійних книг?
3. Дати Слово Боже - спосіб, яким ми можемо допомогти страждаючому світу
4. Мови розвиваються, з часом змінюються, і виникає потреба в нових редакціях або зовсім нових перекладах
5. Є проблеми з розумінням синодальної Біблії

Раніше ми розповіли історію перших перекладів Святого Письма на російську мову, і познайомили вас з більш сучасними перекладами. Їх виявилося досить багато. Чи дійсно потрібно віруючим стільки перекладом Святого Письма і чи не втрачаємо ми більше, ніж купуємо?

згідно з даними Всесвітнього Альянсу Вікліф на жовтень 2016 року:

У світі приблизно 7000 «живих» мов, які використовуються в повсякденній мові. Святе Письмо, в повному або частковому складі, існує приблизно на 3200 з них.

Як мінімум, 1,5 мільярда людей не мають доступу до повної Біблії на своїй мові.

Представники близько 1700 народностей, а це близько 160 мільйонів чоловік, не мають жодного вірша з Біблії на своїй рідній мові. Для них робота з перекладу ще не починалася.

Які мови потребують Святому Письмі? Мови не потребують Писанні. У ньому мають потребу люди. Кожній людині необхідно мати доступ до повної Біблії мовою, яку вона розуміє краще за все, що ближче до його серця і розуму. Зазвичай такою мовою є той, який був засвоєний в дитинстві і на якому віддають перевагу розмовляти вдома в сім'ї.

З самого початку християнство виявилося «приречене на переклад»

Андрій Десницький , Автор журналу «Фома», випускник МДУ і доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту сходознавства РАН, консультант Інституту перекладу Біблії:

Американський библеист Б. Мецгер одного разу сказав: «переклад - мистецтво правильно вибирати, що втрачати». Або ми втрачаємо ясність, або відмовляємося від буквального проходження оригіналу - це зрозуміло. Існують і інші розвилки, як в казці: наліво підеш - коня втратиш, а направо - голову. Наприклад, наскільки архаїчним і урочистим (а, отже, малозрозумілим і пихатим) повинна бути мова перекладу? Або наскільки однозначним (а значить, і довільним) повинен бути переклад багатозначних або складних для розуміння місць?

Деякі релігії прекрасно обходяться і без цього - у них є свій священний мову. І, щоб вивчати іслам, потрібно вивчити арабську, а іудаїзм - іврит та арамейська. І ніякого іншого способу просто немає. Усе перекладання священних текстів іудеїв і мусульман на сучасні мови - не більше ніж підпори для немічних: у них немає і не може бути того ж статусу, що і у оригіналів. Чому ж в християнстві все інакше?

Старий Завіт був написаний в основному на староєврейською мовою, а окремі його частини - на близькоспорідненому йому арамейською. Саме на арамейською, мабуть, говорили в побуті Сам Ісус і Його перші учні. Але Новий Завіт, як не дивно, від початку до кінця написаний давньогрецькою мовою. Справа в тому, що в I ст. н. е. в східній частині Римської імперії грецьку мову був мовою міжнаціонального спілкування, як російська в колишньому СРСР.

Отже, на рідній мові Ісуса до нас не дійшло жодного рядка, а Його послідовники з самого початку вважали за краще не створювати особливого «священного» мови і писали так, щоб було зрозуміло як можна більшій кількості читачів. Дивно сміливий крок! Заради своїх читачів вони відмовилися від точної передачі слів Самого Вчителя. Але вже якщо Син Божий, втілившись, пішов на цей ризик - бути неправильно зрозумілим, то цілком природно, що на нього пішли і Його учні. І тому з самого початку християнство виявилося, за висловом С.С. Аверинцева, «приречене на переклад».

Чи збереглася «божественна складова» при численних перекладах біблійних книг?

Роман Маханьков , Автор і публіцист:

Тут же виникає питання: а чи збереглася ця «божественна складова» при численних перекладах біблійних книг? Ясно ж, що сучасний російський текст - не зовсім те ж саме, що було в сувої, написаному дві-три тисячі років тому. Тут у християн відповідь однозначна: так, збереглася. Богонатхненність полягає не тільки в тому, що стародавні автори Біблії пережили особливі духовні стани, безпосередню дію Божу. Оскільки християни вірять, що Церква керується Духом Святим, то переклади Біблії на різні мови, які прийняла Церква, теж вважаються богонатхненними, при всіх філологічних відмінностях перекладів Біблії від грецького тексту - ми можемо бути впевнені: це як і раніше слово Боже. Нарешті, і це, напевно, найголовніше, Бог впливав і завжди діє на тих людей, хто читав і читає Святе Письмо.

Крім того, в традиційних стародавніх культурах зміст переписуваного тексту зберігався нітрохи не гірше, ніж в сучасній культурі з її ксероксами та сканерами. І хоча над переписуванням текстів трудилися багато людей в різних місцях і в рукописи могли закрастися філологічні помилки, але веровчительний зміст текстів не змінювався. Спеціально ж змінювати слово Боже або вставляти в нього щось від себе нікому, окрім єретиків, і в голову не могло прийти. Якщо ж випадкові філологічні помилки спотворювали віровчительний сенс якихось біблійних рукописів, такі тексти відразу відкидалися Церквою.

Часто говорять, що в Біблії багато суперечностей. Це окрема тема. Для нас зараз важливо інше. Ці так звані суперечності доводять, що сучасний текст Святого Письма убезпечення. Якби у переписувачів можливість вносити якісь принципові правки або зміни - в першу чергу вони згладили б саме ці суперечності.

Дати Слово Боже - спосіб, яким ми можемо допомогти страждаючому світу

організація « Перекладачі Біблії України » :

Ми віримо , Що єдиний спосіб, яким ми можемо допомогти страждаючому світу - це дати їм Слово Боже. Деякі люди на цій землі ніколи не бачили жодного вірша з Писання. Вони нічого не знають про те Бога, який дуже любить їх і пропонує їм порятунок і зміна життя. Ці люди можуть зустрітися в своєму житті з великими труднощами і проблемами. І хтось повинен зробити кроки, щоб відповісти на їх біль. Ми віримо, що ми і є ці «хтось».

Сьогодні існує безліч перекладів Біблії на російську мову. У нас є стільки матеріалів для вивчення Слова Божого, що буде потрібно кілька життів, щоб прочитати їх. У той же час на сьогоднішній день з майже 7000 мов, на яких говорить світ, приблизно у 2000 немає Письма - ЖОДНОГО АБЗАЦУ, ЖОДНОГО ПРОПОЗИЦІЇ, ЖОДНОГО СЛОВА.

Але реальність така, що через 2000 років 2,5 мільярда людей - близько третини населення Землі - ніколи не чули про Ісуса. І ніколи не почують, якщо ми не підемо і не розкажемо їм.

Навіть зараз 180 мільйонів людей живуть без єдиного слова з Писання рідною мовою. БЕЗ Письма, не кажучи вже про коментарі, книгах і навчальних матеріалах. Як же вони можуть по-справжньому слідувати за Ісусом без слова Божого?

Наше покоління може стати свідками того часу, коли у ВСІХ народів світу буде доступ до Слова Божого на їх РІДНОМУ мовою

Сучасний стан справ в перекладі Біблії дає нам впевненість, що до 2050 року у всіх мовних груп на землі будуть церкви, що використовують Писання.

Мови розвиваються, з часом змінюються, і виникає потреба в нових редакціях або зовсім нових перекладах

Наталія Четверіна , Ведуча на незалежному християнському міжконфесійному «Радіо Теос»:

Щоб доносити Добру Новину до людей з різних народів, необхідно знати їхні мови. Інакше тебе просто не зрозуміють. Але також необхідно перевести книги Біблії на мови цих народів. І цим займаються вже протягом багатьох років і навіть століть спеціально створені для цієї мети організації - інститути перекладу Біблії, суспільства друзів Біблії і т. Д. Для слов'ян Біблію почали переводити святі Кирило і Мефодій. Я також говорила про те, що мови розвиваються, вони з часом змінюються, і тому постійно виникає потреба в нових редакціях або зовсім нових перекладах. До того ж знаходять нові рукописи, з якими порівнюють існуючі версії і потім корективи в існуючі переклади вносять, спираючись на більш авторитетні грецькі рукописи. Найбільш поширений у нас переклад Біблії, який ми сьогодні називаємо Синодальним і який ми в основному і використовуємо, був зроблений в 1870-і рр. З тих пір і у нас було створено чимало нових перекладів як окремих книг, так і всієї Біблії або Нового Завіту. Але і сьогодні найвідомішим і самим читаним залишається саме Огієнка.

Павло Левушкан, лютеранський священик: «Якщо ми хочемо не втратити молодь, якщо ми хочемо, щоб для молодого покоління Біблія залишалася хоча б в числі 100 книг, які є найбільш важливими в культурному сенсі, Церква потребує того, щоб виступити ініціатором повноцінного, якісного , сучасного, гарного перекладу Святого Письма ».

Є проблеми з розумінням синодальної Біблії

Михайло Селезньов , Завідувач кафедри біблеїстики Загальноцерковної аспірантури та докторантури:

Синодальний переклад займає особливе місце в нашій історії: він був Біблією російських християн в роки найтяжчих гонінь на Церкву. Старі пожовклі книжки дбайливо зберігалися в сім'ях (пам'ятаю, як зберігала старе дореволюційний Євангеліє моя бабуся).

Але проблеми з розумінням синодальної Біблії, безсумнівно, є. Особливо Старого Завіту. У нашій Церкві виключно рідко зустрічаються люди, які прочитали б весь Старий Завіт. Почасти це пов'язано з об'ємом старозавітного канону, частково - зі складністю текстів для розуміння, але частково - з дуже важким мовою перекладу, який без будь-якої потреби затемнює те, що в оригіналі сказано цілком ясно. Люди вважають за краще знайомитися зі змістом Старого Завіту за переказами, за «дитяча Біблія», але не по синодальному перекладу.

Чого коштує така фраза, як Данило бачив сон і пророчі видіння голови своєї на своєму ложі (Дан. 7: 1)! Це дуже незграбна, буквальна, що збиває з пантелику калька арамейської тексту. З іншого боку, зауважимо, при всьому своєму Буквалізм, автори синодального перекладу взяли і вставили в текст без будь-яких підстав слово «пророчі» (такого слова в цьому вірші немає ні в єврейській Біблії, ні в грецькій, ні в слов'янської).

Новозавітна частина синодального перекладу (по крайней мере, Євангелія) в цьому відношенні істотно краще старозавітній - видно, що над нею працювали більше і з більшою любов'ю.

Андрій Кураєв, протодиякон Руської Православної Церкви: «Переклад Біблії древнє оригіналу».