Так, люблять українці святкувати! Грудень і січень тому перетворюються в нашій країні в безперервну низку свят: «від Романа до Йордана». В цей період політичне життя зовсім завмирає, і з огляду на це обставини - з урахуванням «розкачки» і поступового позбавлення громадян від наслідків переїдання і іншого непотребства - можна вважати, що політичний рік починається у нас не 1 січня, а десь ближче до кінця першого місяці року, а то і зовсім на початку лютого.
Якщо пригадати події чотирирічної давнини: тоді в новорічні дні майдан абсолютно затих і виродився в якісь опереткові заходи - вони здавалися кумедними і абсолютно нешкідливими для влади, чому багато хто вирішив, що протистояння пішло на спад. Але то було лише затишшя перед бурею, і вже в 20-х числах розгорнулися справжні запеклі вуличні бої на Грушевського.
Тепер все в деякій мірі повторюється. За час свят усі якось забули вже про Михайла Саакашвілі і його рух проти «бариг» - за відставку президента. Однак минулої неділі воно знову нагадало про себе «Маршем за майбутнє» і досить багатолюдним вічем , В ході якого Михайло Ніколозович навіть пообіцяв представити публіці до 18-лютого альтернативне ( «тіньовий») уряд і десяток (а навіщо так багато?) Кандидатів у президенти.
Далі активісти попрямували автоколоною до дому гаранта і, упершись у нього в стіну охорони, скандували: «Виходь, підлий боягуз!» На тому й розійшлися.
Слід зауважити, що в новорічно-різдвяне міжсезоння президент сам підкинув горючого матеріалу в багаття протестів, дивовижним чином підставившись своїми Мальдівськими канікулами. Невже Петро Олексійович і справді розраховував на те, що йому вдасться зберегти «інкогніто», що про поїздці не рознюхають всюдисущі журналюги? Тепер у супротивників Порошенко є сильний козир - цілком правомірний привід для імпічменту: адже виїзд глави держави і його сім'ї за кордон був оформлений з явним порушенням закону.
Пропрезидентські політологи виправдовують його тим, що, мовляв, Порошенко - багата людина і може собі дозволити таку поїздку на відпочинок. Безперечно, олігарх Порошенко має право поїхати відпочивати куди йому буде завгодно. Але президенту країни не дозволено те, що дозволено просто громадянину, навіть дуже багатому. Хоча б з міркувань національної безпеки, тим більше в ситуації, коли оголошена - а тепер і закріплена законом - агресія іноземної держави!
Та й взагалі, в воюючою країні з неабияк зубожілим населенням глава держави, регулярно виряджаючи в патріотичний камуфляж, просто зобов'язаний, подаючи приклад співгромадянам, відпочивати в Затоці і Буковелі, а не на Мальдівах і в Куршавелі! А тут ще з'ясовується, що найближчий сподвижник Петра Порошенка - генпрокурор Юрій Луценко - розслаблявся на Сейшелах (це «зовсім неподалік» від Мальдів, до речі)! І його пояснення, що, мовляв, 50 тис. Дол., Витрачені на відпочинок, - це зовсім небагато і це може дозволити собі якийсь «середній» українець, звичайно ж, призводять в праведне лють жителів країни, яких поставили вже до відома про прийдешнє чергове подорожчання електроенергії і газу.
Природно, що опозиція в повній мірі скористається цими скандалами, задіявши весь свій мас-медіа-апарат. Ось, Сергій Лещенко вже щосили «ріже правду-матку» по телевізору, викриваючи президента, в блоці імені якого він ще не так давно депутатствував. Оперативно відреагував і дехто з співаючої братії: потішний музичний кліп про вояж на Мальдіви записав співак Дзідзьо.
Як тут не згадати ще, що днями виповнилося три роки з дня загибелі в автокатастрофі Кузьми Скрябіна (Андрія Кузьменка). Буквально напередодні її він - уродженець Новояворівська Львівської області, який писав відверті пісні на простонародному «західняцькому» говірка, - виконав пісню «Лист президентам», яку пам'ятають до сих пір і яка ріже душу питаннями до «лідерів нації»:
Панове президенти, є до вас питання,
Чому ви всі живете, як голубці в сметані,
Тоді, коли всі люди скідаються солдатам
Копійкамі, Які ви ще в них не встіглі відібраті?
Гостро, так? Тому й ходили чутки, ніби автокатастрофа не була випадковою ...
Стало очевидним, що рух Саакашвілі спочатку безплідно, що воно швидше зіллє протест. За чотири післямайданних року народ сильно втомився, впав в апатію - і вже тому повторення майдану малоймовірно, тим більше без належного фінансування і відмашки з-за кордону. Крикливі акції Саакашвілі до того ж позбавлені винахідливості, «живий родзинки». Ось, скажімо, рейд «автомайдану» до «Хатинка можновладців» - так це все вже було, нічого нового і оригінального!
З такою "опозицією" до імпічменту справа навряд чи дійде - а й чергові вибори вже не за горами. Можна не сумніватися в тому, що передвиборна кампанія викличе нове загострення політичної боротьби на Україні, причому неприємною особливістю виборів може стати широке використання в баталіях кандидатів - та й під час підрахунку голосів теж - силового ресурсу. Силового ресурсу як у вигляді офіційних силових структур держави, так і у вигляді стали незліченними парамілітарних угруповань, підконтрольних олігархам і фінансуються ними.
Намедни чимало шуму наділу презентація якихось «Національних дружин». Судячи з уніфікованою екіпіровці, цей проект кимось непогано фінансується. Можна відзначити ще, що презентаційний ролик НД знятий під явним впливом ігіловской естетики - тільки поки що без показових страт «невірних».
Звертає на себе увагу ще один зовнішній показник радикалізації політичного життя на Україні: на всіляких антипрезидентських акціях (і наочні приклади тому - марші прихильників Саакашвілі) чорно-червоні прапори ОУН все більш витісняють державні синьо-жовті полотнища, не кажучи вже про такі популярні не так давно прапори Євросоюзу. На місцевому рівні приймаються рішення, що допускають вивішувати чорно-червоні прапори поруч з державними на державних установах. Ми не будемо дивуватися, якщо на завершення зазначеної тенденції радикали запропонують змінити державну символіку, оголосивши нинішній синьо-жовтий прапор «недостатньо патріотичним».
Загалом, Україна вступає в політичний новий рік в обстановці, коли під глухим наріканням народних мас і під крикливі акції протесту, організовані зовні комічними персонажами, можливо, назрівають серйозні і небезпечні процеси.
А навіщо так багато?Невже Петро Олексійович і справді розраховував на те, що йому вдасться зберегти «інкогніто», що про поїздці не рознюхають всюдисущі журналюги?
Гостро, так?
