Документи для роботи № 38 (22.9.2003)
бухоблік
Увага! архівна публікація
Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка в даний час, цілком можливо, втратила актуальність і може не відповідати чинним нормам бухгалтерського і податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua
або виберіть потрібний вам розділ ДК-порталу у верхньому рядку навігації.
Постанова Верховна Рада України від 25.4.2003 № 3
Дивись коментар
ПО СУТІ. Верховний суд України звернув увагу суддівського корпусу на необхідність детального з'ясування під час розгляду судових справ розуміння окремих правових термінів, зокрема «господарська діяльність» та «підприємницька діяльність».
Здійснення без ліцензії будь-якого виду діяльності, що потребує ліцензування, не може вважатися злочином, відповідальність за яке передбачена ст. 202 КК, зазначає ВСУ, якщо особа, яка займалася такою діяльністю, не могла одержати ліцензію в установленому порядку з огляду на те, що ні створено орган ліцензування або ж не визначені ліцензійні умови.
Обговоривши практику розгляду судами справ про окремі злочини у сфері господарської діяльності, Пленум Верховного суду України зазначає, що суди в основному вірно застосовують чинне законодавство, проте іноді припускаються помилок, що зумовлено відсутністю єдиних підходів до відмежування злочинів даного виду від суміжних злочинів та аналогічних за змістом адміністративних правопорушень.
З метою однакового і правильного застосування законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності Пленум Верховного суду України постановляє:
1. Звернути увагу судів на те, що можливість настання кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 202 - 205, 222 Кримінального кодексу України (далі - КК), є додатковою гарантією діяльності держави у сфері правового регулювання економічних відносин і захисту конституційних прав осіб, що займаються господарською діяльністю, і засобом сприяння стабілізації національної економіки.
2. Суди при розгляді справ про господарські злочини повинні ретельно з'ясовувати, в якому значенні у відповідних статтях КК вжиті терміни «господарська діяльність» та «підприємницька діяльність» та похідні від них - «суб'єкт господарської діяльності» та «суб'єкт підприємницької діяльності», «громадянин »,« громадянин-підприємець »і« засновник »,« власник »або« службова особа »суб'єкта господарської або підприємницької діяльності і т. п., оскільки від правильного розуміння значення цих т Ермінь у конкретних статтях КК залежить вирішення питання щодо наявності або відсутності ознак складу злочину.
При цьому необхідно мати на увазі, що господарська діяльність - це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт або наданням послуг з метою отримання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність ). Підприємницька діяльність є одним з видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
3. Частиною 1 ст. 202 КК передбачено кримінальну відповідальність за такі порушення порядку зайняття господарською діяльністю:
1) здійснення без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності такої діяльності, яка містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню;
2) здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства;
3) здійснення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з порушенням умов останнього.
Відповідальність за ці діяння настає за умови, що від них отримано доход у великих розмірах.
Здійснення фізичною особою, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємництва, або зареєстрованими юридичними особами та суб'єктами підприємництва - фізичними особами діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, за умови що отриманий доход не становить великого розміру , складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, не утворює, а є адміністративним правопорушенням, передбаченим відповідно ст. 164 або статтями 160, 1602, 1643, тисяча сімсот сімдесят дві Кодексу України про адміністративні правопорушення або Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел».
4. Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа підлягають ліцензуванню слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану з виробництвом або реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької , тобто здійснюється зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного рік а) і на власний ризик.
5. Під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до статей 2, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст. 4 Закону України «Про підприємництво», слід розуміти здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності фізичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємництва, та юридичними особами.
Здійснення без ліцензії певного виду діяльності, що потребує ліцензування, не може вважатися злочином, відповідальність за яке передбачена ст. 202 КК, якщо особа, яка займалася такою діяльністю, не могла одержати ліцензію в установленому порядку (не було створено орган ліцензування, що не були визначені ліцензійні умови і т. П.).
6. Під здійсненням господарської діяльності з порушенням умов ліцензування слід розуміти здійснення зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності фізичними або юридичними особами видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з порушенням як порядку отримання ліцензії, так і ліцензійних умов.
7. Кримінальна відповідальність за діяльність і операції, зазначені в диспозиції ч. 2 ст. 202 КК, настає за умови, що вони здійснюються без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії) або з порушенням умов ліцензування, якщо внаслідок такої діяльності та операцій отримано доход у великих розмірах.
Відповідальність за даний злочин несуть службові особи суб'єкта господарської діяльності. Таку відповідальність можуть нести і громадяни-підприємці (наприклад, у випадках, коли особа здійснює відповідну діяльність або операції без державної реєстрації).
До банківських належать операції, перелік яких наведено в ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Банківська діяльність - це діяльність із залучення у внески коштів в грошовому вираженні фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, яка може здійснюватися банками - юридичними особами , що мають виняткове право на проведення таких операцій на підставі ліцензії Національного банку України.
При цьому необхідно враховувати, що операції, визначені в пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 47 названого Закону, є виключно банківськими операціями, здійснювати які в сукупності можуть тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію.
Згідно зі статтями 1, 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» професійною діяльністю на ринку цінних паперів, в тому числі посередницької, визнається діяльність по випуску та обігу цінних паперів, яку можуть здійснювати юридичні та фізичні особи виключно на підставі ліцензій, видаються в порядку, встановленому чинним законодавством.
Небанківською фінансовою установою є юридична особа, яка відповідно до законодавства надає одну чи декілька фінансових послуг та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Зокрема, до таких установ належать названі в п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Під операціями таких установ слід розуміти ті з них, які здійснюються при наданні фінансових послуг, перелік яких міститься в ст. 4 зазначеного Закону.
8. Під видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона і за заняття якими передбачена кримінальна відповідальність за ст. 203 КК, слід розуміти, зокрема, такі:
1) якими громадяни, навіть зареєстровані як суб'єкти підприємництва, і юридичні особи - суб'єкти господарської діяльності певної форми власності або організаційно-правової форми займатися не мають права без зміни свого правового статусу (відсутність необхідної освіти, кваліфікації та т. П.), Тому не можуть отримати ліцензії на їх здійснення, тобто види діяльності, які можуть здійснюватися тільки спеціальними суб'єктами;
2) якими ні фізичні, ні юридичні особи не мають вправа займатися взагалі (внаслідок заборони законом такої діяльності);
3) які можуть здійснюватися тільки державними підприємствами, підприємствами певних організаційно-правових форм або підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів »виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректіфіцірованног плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах за наявності у них ліцензій);
4) якими не можуть займатися певні суб'єкти господарської діяльності через те, що види діяльності, якими вони вже займаються, виключають таку можливість (наприклад, аудиторам заборонено безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю);
5) якими громадяни згідно із законом не мають права займатися в зв'язку з наявністю у них непогашеної або не знятої судимості за окремі злочини.
Потрібно також мати на увазі, що чинним законодавством для окремих категорій громадян, названих в ст. 2 Закону України «Про підприємництво», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» та ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», встановлено заборону безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю. Оскільки заборона поширюється на заняття підприємницькою діяльністю взагалі, то заняття даними громадянами будь-якими її окремими видами, такими, що підлягають ліцензуванню, без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва тягне за собою відповідальність за ст. 202 КК.
Якщо такі особи будуть займатися видами діяльності, щодо яких є спеціальна встановлений законом заборона, то їх відповідальність настає за ст. 203 КК (за наявності в їх діях ознак даного злочину).
9. Злочин, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 У До, вважається закінченим з початку здійснення виду діяльності, щодо якої є спеціальна заборона, а за ч. 2 даної статті - з моменту отримання доходу у великих розмірах.
10. Судам необхідно мати на увазі, що фактичні дані на підтвердження розміру отриманого доходу від вчинення діянь, передбачених ст. 202, ч. 2 ст. 203 КК, можуть встановлюватися як висновком експерта, так і за допомогою актів документальної перевірки виконання податкового законодавства і ревізії фінансово-господарської діяльності з вирахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням такого доходу, а в разі необхідності - із застосуванням непрямих методів згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ».
11. Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, є незаконно виготовлені алкогольні напої, тютюнові вироби та інші підакцизні товари, тобто товари, в ціну яких згідно з чинним законодавством включається акцизний збір. Перелік підакцизних товарів визначено законами України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби »та« Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) ».
До іншим підакцизних товарів (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів), про які йде мова в диспозиції ст. 204 КК, відносяться: спирт етиловий, транспортні засоби, дистиляти, спеціальні та моторні бензини, гас, пиво солодове.
Перелік підакцизних товарів, визначених названими законами, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
12. Незаконно виготовленими слід вважати зазначені в ст. 204 КК товари, виготовлені: 1) особою, незареєстрованим в якості суб'єкта підприємництва, незалежно від того, чи підлягає діяльність з їх виготовлення ліцензуванню;
2) суб'єктом підприємницької або господарської діяльності без отримання ліцензії, якщо їх виготовлення підлягає ліцензуванню.
13. Придбання, зберігання, транспортування незаконно виготовлених алкогольних напоїв або тютюнових виробів з метою їх збуту і сам збут особою, яка не має ліцензії на оптову або роздрібну торгівлю ними, слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 204 КК.
Ті ж дії, вчинені без ліцензії, щодо алкогольних напоїв, виготовлених на основі етилового спирту шляхом його розбавлення водою, тягнуть за собою відповідальність за ст. 204 КК.
Виготовлення, придбання, зберігання, транспортування з метою збуту і збут самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього виготовлення потрібно кваліфікувати як злочин, передбачений ст. 203 КК.
14. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів. Дії особи, спрямовані на відкриття (створення) підпільного цеху для незаконного виготовлення таких товарів, а також придбання для їх виготовлення обладнання, за допомогою якого можливо забезпечити їх масове виробництво, повинні кваліфікуватися як готування до вчинення вказаного злочину.
15. Під недоброякісним сировиною (матеріалами), про який йде мова в ч. 3 ст. 204 КК, слід розуміти предмети праці та природні компоненти, які підлягають переробці при виготовленні (виробництві) підакцизних товарів, але не відповідають встановленим для них стандартам, нормам і технічним умовам.
Незаконно виготовленими з недоброякісної сировини (матеріалів) підакцизними товарами, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, слід вважати такі, вживання, користування або використання яких створює реальну загрозу для життя і здоров'я споживачів (можливість отруєння, радіоактивного опромінення і т. П.).
Під іншими тяжкими наслідками (ч. 3 ст. 204 КК) слід розуміти знищення чи пошкодження майна, тварин, флори, фауни, повітря, грунту, вод, чим заподіяно шкоду у великих або особливо великих розмірах.
16. Звернути увагу судів на те, що кожною частиною ст. 204 КК передбачено самостійний склад злочину, тому за наявності підстав дії винної особи мають кваліфікуватися за сукупністю цих злочинів.
Вчинення передбачених ст. 204 КК дій під прикриттям легально створеного чи придбаного суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи вимагає додаткової кваліфікації за ст. 205 КК (за наявності в діях особи складу цього злочину).
Дії, передбачені ст. 204 КК, поєднані з легалізацією (відмиванням) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, при наявності підстав мають кваліфікуватися за відповідними частинами статей 204 і 209 КК.
Незаконне виготовлення алкогольних напоїв або тютюнових виробів, поєднане з використанням незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або незаконним використанням чужого знака для товарів чи послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, додатково кваліфікується за ст. 216 або ст. 229 КК.
Виготовлення з доброякісного сировини (матеріалів) недоброякісних (фальсифікованих) підакцизних товарів (продукції) та їх реалізація, в тому числі випуск на товарний ринок, кваліфікуються за ст. 227 КК за умови, що при цьому було отримано дохід у великих розмірах. Якщо ж вживання або використання таких товарів (продукції) завдало шкоди здоров'ю споживачів або призвело до їх смерті, дії винних необхідно додатково кваліфікувати як злочин проти здоров'я або життя (умисна або необережна).
17. Під незаконною діяльністю, про яку йдеться в ст. 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов або з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.
На наявність мети - прикриття незаконної підприємницької діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (фіктивного підприємництва), - може вказувати використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених паспортів або належали померлим громадянам, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє ім'я. Використання при цьому підроблених документів або їх підробка повинні додатково кваліфікуватися за ст. 358 або ст. 366 КК.
Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього.
Суб'єктами даного злочину є громадяни України, особи без громадянства, іноземці (як службові особи, так і неслужбові), які з певною в даній статті метою вчинили дії, спрямовані на створення (заснування або реєстрацію) або придбання суб'єкта підприємницької діяльності.
18. Дії осіб, на ім'я яких за їхньою згодою зареєстровано суб'єкт підприємництва з метою, зазначеною в ст. 205 КК, повинні кваліфікуватися як пособництво фіктивному підприємництву, а в разі якщо їх діями здійснено легалізація (державна реєстрація) суб'єкта підприємництва (підписання та нотаріальне посвідчення установчих документів, призначення на посаду керівника підприємства і т. П.), - як виконання даного злочину.
19. Потрібно мати на увазі, що відповідальність за ч. 2 ст. 205 КК за ознакою заподіяння великої матеріальної шкоди настає лише в разі заподіяння такої шкоди в результаті створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності.
20. У разі якщо створений або придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.
Якщо при створенні або придбанні такого суб'єкта винна особа мала на меті не тільки прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, а й незаконне одержання кредитів і привласнення одержаних коштів або їх використання не за цільовим призначенням, його дії слід додатково кваліфікувати і як готування до вчинення злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 190 або ст. 222 КК.
Коли такі дії поєднані з наступним фіктивним банкрутством або доведенням до банкрутства, їх також слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 205 КК і ст. 218 або ст. 219 КК.
21. Статтею 222 КК передбачено кримінальну відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами, які можуть бути надані або надані як субсидії, субвенції, дотації, кредити або пільги щодо податків за відсутності ознак злочину проти власності.
Злочин, передбачений ч. 1 даної статті, вважається закінченим з моменту надання винною особою завідомо неправдивої інформації незалежно від того, чи вдалося йому таким чином отримати субсидії, субвенції, дотації, кредити або пільги щодо податків.
Явно помилкова інформація, надана відповідним органам влади, банкам або іншим кредиторам, - це така інформація, яка могла бути або стала підставою для прийняття рішення про надання відповідному суб'єкту субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків (коли не зазначено в документах , представлених банку для отримання кредиту, що є інший неповернений кредит, або завідомо неправдиво вказано мету використання коштів, які особа має намір отримати як дотацію, субсидію, субвен ію і т. п.).
У разі якщо шахрайство з фінансовими ресурсами одночасно містить ознаки злочинів, передбачених ст. 218 або ст. 220 КК, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.
22. Звернути увагу судів на те, що відповідальність за ст. 222 КК можуть нести тільки ті суб'єкти, коло яких визначено в ч. 1 даної статті. Якщо свідомо помилкова інформація надана юридичною особою - засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами несе та службова особа, що надало таку інформацію. Це стосується і тих випадків, коли засновником або власником суб'єкта господарської діяльності є ті юридичні особи, на яких не поширюється дія Закону «Про підприємства в Україні» (об'єднання громадян, благодійні фонди і т. П.).
Не можуть визнаватися суб'єктами злочину, передбаченого ст. 222 КК, не зареєстровані як суб'єкти підприємництва фізичні особи, які для отримання субсидій, кредитів (в тому числі споживчого) та пільг щодо податків надали зазначеним у диспозиції ч. 1 ст. 222 КК органам завідомо неправдиву інформацію. При наявності підстав вони можуть нести відповідальність за злочини проти власності.
23. При відмежуванні шахрайства з фінансовими ресурсами від злочинів проти власності, зокрема від шахрайства та заволодіння чужим майном шляхом зловживання особою своїм службовим становищем, слід виходити зі змісту і спрямованості умислу особи, мотиву, мети і моменту їх виникнення.
Якщо винна особа надавала завідомо неправдиву інформацію з метою привласнення коштів у вигляді субсидії, субвенції, дотації чи кредиту, його дії слід кваліфікувати як готування до заволодіння чужим майном шляхом шахрайства або замах на вчинення даного злочину, а в разі фактичного звернення отриманих коштів на свою користь або на користь інших осіб - як закінчений шахрайство за відповідною частиною ст. 190 КК.
Засоби або майно, правомірно одержані суб'єктом господарської діяльності як субсидії, субвенції, дотації, кредити, переходять у його власність з моменту їх фактичного отримання. У разі якщо після отримання цих коштів чи майна у службової особи такого суб'єкта виникає умисел на їх привласнення, його дії слід кваліфікувати за ст. 191 КК. Якщо зазначені кошти були отримані з цією метою неправомірно, то такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 222 і 190 КК. Так само кваліфікуються дії особи, яка мала умисел на привласнення лише частини одержаних коштів.
24. Ухилення від сплати податків в зв'язку з отриманням пільг щодо них шляхом шахрайства з фінансовими ресурсами, якщо розмір несплачених податків дорівнює чи перевищує п'ятсот, але менше п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 222 КК, а якщо він у п'ять тисяч і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто утворює особливо великі розміри коштів, практично не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів), - за ч. 1 ст. 222 і ч. 3 ст. 212 КК.
25. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 222 КК, вважається закінченим з моменту фактичного заподіяння великої матеріальної шкоди державі чи органам місцевого самоврядування, банку чи іншому кредитору. Зокрема, ухилення від сплати податків в результаті одержання пільг щодо них вважається закінченим злочином з моменту ненадходження коштів до відповідних бюджетів або державних цільових фондів, а саме - з наступного дня після настання терміну, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж, а якщо закон пов'язує цей строк із виконанням певної дії, - з моменту фактичного ухилення від їх сплати.
26. Роз'яснити судам, що матеріальні збитки державі, органам місцевого самоврядування, банку чи іншому кредитору може бути заподіяна внаслідок використання субсидій, субвенцій, дотацій або кредитів не за їх цільовим призначенням, неповернення отриманого кре дита або несплати відсотків по ним, ухилення від сплати податків , зборів, інших обов'язкових платежів.
27. З урахуванням специфіки злочинів в сфері господарської діяльності, в тому числі підприємницької, судам при розгляді справ необхідно ретельно з'ясовувати, які законодавчі акти регулюють відповідні відносини, і в залежності від цього вирішувати питання про наявність в діях особи порушення встановленого законом порядку зайняття такою діяльністю .
28. Судовій палаті у кримінальних справах Верховного суду України, апеляційним судам регулярно вивчати й узагальнювати прак тику розгляду справ у сфері господарської діяльності та своєчасно вживати необхідних заходів для однакового і правильного застосування законодавства.
Щодо роз'яснення Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності 
Лист Держбуд України від 29.5.2003 № 9 / 2-121
бухоблік
Держбуд України вважає, що, виконуючи будівельні роботи шляхом найму фахівців, суб'єкт господарювання (фізична особа) повинен дотримуватися вимог розділу 3 Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності з виконання проектних робіт ...
Коментар ДК ...
Про перелік країн, на які поширюється дія Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах
Лист ДПС України от 30.3.2015 № 10909/7 / 99-99-12-01-03-17
№ 22 (1.6.2015) :: Бухоблік
ДФСУ надала актуалізований перелік країн та юрисдикцій, на які
поширюється дія Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в
податкових справах. ...
Про надання інформації (витяг)
Лист ДПС України от 12.2.2015 № 339/4 / 99-99-19-01-01-13
№ 22 (1.6.2015) :: Бухоблік
Дохід у вигляді аліментів, що виплачуються платнику податку резидентом, що не
є об'єктом оподаткування військовим збором. ...
