У 2013 році виповнюється 70 років з дня трагічної події, що увійшов в аннали історії під назвою «Волинська різанина». Сьогодні ця тема замовчується на українських державних каналах, радіо і в інтернеті. Історики і чинна влада намагаються цю тему не піднімати, приховати від населення ту страшну правду злочинів, скоєних Організацією українських націоналістів (ОУН) і Української повстанської армії (УПА). Навіть поляки і євреї під тиском Вашингтона мовчать, незважаючи на те, що їх невинно убієнні бойовиками ОУН-УПА одноплемінники волають до них з тисяч могил. Тож не дивно, що в цій ситуації в парламент України проходять політичні сили, які виступають за героїзацію ОУН-УПА. Але герої вони насправді? 
У першому ряду другий зліва в німецькій
формі капітан «Вермахту», заступник
Степана Бандери і головнокомандувач
УПА Роман Шухевич
Почнемо з самого початку. Ще в 1929 році Євген Коновалець за підтримки військової розвідки Німеччини створює Організацію українських націоналістів, яка під виглядом боротьби за незалежну Україну повинна була займатися розвідувальної і терористичною діяльністю на території Польщі.
Те, яку Україну хотіли побудувати ОУНівці, видно з обігу першого Конгресу українських націоналістів: «Тільки повне усунення всіх окупантів з українських земель відкриє можливості для розвитку Української Нації в межах власної держави». Тобто мова йде про знищення людей неукраїнської національності, докладні роз'яснення, хто такі окупанти і як з ними треба поступати, даються в інструкціях. Одна з таких інструкцій - «Боротьба і діяльність ОУН під час війни» - була прийнята керівництвом ОУН (Степана Бандери) перед нападом Німеччини на Радянський Союз і видана в травні 1941 року.
З пункту 16 розділу «Україна в перші дні організації державного життя» видно, що окупантами є: москалі (росіяни), поляки і жиди (євреї).
У тому ж розділі в пункті 17 пояснюється: «Наша влада повинна бути страшною для її противників. Терор для чужінцев-ворогів і своїх зрадників ».
У військовому розділі є спеціальний параграф про «очищення території від ворожих елементів», в якому йдеться про ліквідацію небажаних польських, москальських і жидівських активістів, особливо прихильників більшовицько-московського імперіалізму. Наступним йде пункт про «очищення території від ворожих елементів». Ці інструкції можна продовжити розглядати далі, але вже зі сказаного видно, як бандерівці повинні надходити з російськими, поляками, євреями.
У жовтні 1942 року у Львові була зібрана перша військова конференція ОУН (Б), за підсумками якої було вирішено підготувати програму військової діяльності організації. Розробку цієї програми взяли на себе Іван Клімов (кличка Легенда), Лука Павлишин (кличка Вовк) і Василь Івахів (кличка Сом). Складання програми дій зайняло у них кілька місяців. І вже в середині лютого 1943 року триває перша згадка про Українську повстанську армію, яка почала проводити масові вбивства польського і єврейського населення на території Волині і Полісся, до цього часу такі вбивства носили несистематичний характер.
В основному, до лютого 1943 року зачистками російського, польського та єврейського населення займалася поліція (schutzmannschaft), сформована в основному з українських націоналістів. Після того як нацисти були розбиті під Сталінградом 2 лютого 1943 року й став очевидний перелом у Великій Вітчизняній війні, добре озброєні і підготовлені шуцмани починають цілими групами йти від німців і вливатися до лав УПА. При цьому, йдучи, українська поліція безперешкодно забирала з собою не тільки особисту зброю, але і вивозила цілі складські арсенали боєприпасів.
Тісна робота Степана Бандери і Романа Шухевича з Абвер II дозволило не тільки безперешкодно перейти української поліції в ряди УПА, а й отримати від гітлерівців понад 700 мінометів, близько 10 тисяч станкових і ручних кулеметів, 100 тисяч ручних гранат, 30 тисяч мін і снарядів, більш 12 мільйонів патронів. Крім зброї, в розпорядження головного штабу УПА було надано 300 польових радіостанцій, близько 100 портативних друкарень та іншого спорядження, виділені німецькі військові інструктори і фахівці, і це тільки за офіційними даними.
Більш того, в кінці 1942 року нацисти вивели з Білорусії 201-й поліцейський батальйон і розформували його. Даний батальйон курирувався Абвер II, під командуванням Євгена Побегущего і заступника Романа Шухевича він займався антипартизанської боротьбою на території Білорусії. В результаті розформування батальйону частина офіцерів і солдатів з Євгеном Побегущім вливаються в створювану нацистами дивізію СС «Галичина», а частина під керівництвом Романа Шухевича йде в ліс до УПА.
Катажіновка, повіт Луцьк. 7/8 травня 1943.
Двоє синів Петра Мека і Анелі
з Гвяздовський - Януш (3 роки) з поло-
манними кінцівками і Марек (2 роки),
заколоті багнетами, в середині лежить
дочка Станіслава Стефаняк і Марії з
Боярчуков - Стася (5 років) з розрізаним
і відкритим животиком, а також
поламаними кінцівками.
Злочини скоєні ОУН-УПА
Отже, на початку 1943 року УПА сформувалася як добре структуроване збройне формування, здатне протистояти німцям.
Але чому УПА не вступало в бойові дії з німцями і навіщо гітлерівці поставляли їй зброю, боєприпаси, продовольство і т. Д.?
Виявляється, 5 вересня 1942 року вийшов наказ Сталіна № 00189 «Про завдання партизанського руху», згідно з яким навесні 1943 року на територію західної України повинні були проникнути загони радянських партизанів чисельністю не менше 3000 кожен, яким ставилося бойове завдання мобілізувати місцеве населення на боротьбу з німцями і паралізувати транспортні мережі фашистів.
Увійшовши навесні 1943 року на територію західної України, радянські партизани зіткнулися з великою проблемою, яка раніше була недооцінена при розробці операції. В цей час на західно-українських землях орудували банди ОУН-УПА. Вони оточували польські села і колонії, а потім приступали до звірячих вбивств. Бандерівці вбивали всіх - старих, жінок, дітей, які не щадили навіть грудних немовлят. Людей розстрілювали, забивали до смерті палицями, рубали сокирами, жінок гвалтували, вагітним жінкам розпорювали животи. Після масових вбивств будинку підпалювали, а трупи вбитих бандерівці примушували українських селян закопувати де-небудь в поле. Знищувалися і ті поляки і євреї, які жили в одному селі з українцями. В цьому випадку невеликі групи оунівців проходили по селу, заходили в їх будинку і вбивали всіх.
Подярков, повіт Бібрка, воєводство
львівське. 16 серпня 1943 р
Одна з двох сімей замучена ОУН-УПА
16 серпня 1943 року. На плані сім'я з
чотирьох осіб - подружжя і двоє дітей.
Жертвам повиколупували очі, наносили
удари по голові, припікали долоні,
пробували відрубувати верхні і нижні
кінцівки, а також кисті, нанесені
колоті рани на всьому тілі і т. п.
Мали місце вбивства, коли переодягнені в радянських партизан бандерівці заходили в село і просили у жителів підтримки у вигляді продовольства або отримання інформації і т.п., після задоволення прохання, жителів села звинувачували у співпраці з москалями, і вирізалися все, навіть українці, не кажучи про польською та єврейською населенні.
В результаті каральних чисток, проведених бандерівцями, залякані місцеві жителі боялися надавати підтримку партизанам. Для захисту сіл і поселень від регулярних рейдів українських націоналістів радянським партизанам доводилося витрачати великі сили.
Як підсумок діяльності ОУН-УПА, партизани не змогли в достатній мірі мобілізувати потенціал необхідний для боротьби з фашистами. На думку військових експертів, українським націоналістам вдалося відтягнути від мобілізації до лав радянських партизанів як мінімум 50 тисяч осіб. Завдяки ОУН-УПА нацисти не допустили блокування транспортних сполучень, що дозволило німцям перекинути на Східний Фронт не тільки підкріплення, але і нову бойову техніку, боєприпаси, паливо для битви під Курськом і отримувати сировину з України для німецьких заводів. УПА завадила закріпитися партизанам в Карпатах і знищити німецьку нафтовидобуток в момент, коли на Курській дузі йшли запеклі танкові битви.
Одночасно з радянськими партизанами на західно-українських землях бандерівцям протистояли польські загони самооборони і Армія Крайова, які не тільки захищали польські села і колонії від регулярних чисток, проведених ОУНівцями, а й створювали бази, на яких вели підготовку людей до збройного протистояння націоналістам і брали під охорону поляків, які переховувалися від кривавої різанини. Добре озброєні і численні загони УПА з особливою жорстокістю знищували такі бази. У період «Волинської різанини» українськими націоналістами було знищено 49 польських баз самооборони, а також за різними даними було вбито від декількох десятків тисяч до декількох сотень тисяч чоловік з числа мирного польського населення.
Ми ніколи не повинні забувати про звірину сутність українського націоналізму і злочинах, скоєних посібниками нацистської гітлерівської Німеччини ОУН-УПА.
При написанні статті використовувалися матеріали істориків
Віктора Поліщука, Олександра Дюкова та Олексія Яковлєва.
mirpolitiki.net
ФБ автора
