- нам пишуть Прочитала недавно в ЗМІ про те, що споживання риби в Україні скоротилося до 8,9 кг на...
- Донні трали та мертвий ландшафт
- Пряма заборона - не самоціль
нам пишуть
Прочитала недавно в ЗМІ про те, що споживання риби в Україні скоротилося до 8,9 кг на душу населення, тоді як до 1991 року ця цифра становила 24 кг. Тим часом в Японії цей показник досягає 70 кг, в північних країнах Європи (Норвегія, Швеція і Фінляндія) - 50 кг, а в Німеччині і Франції - 25-40 кг.
Але ж ніхто не заважає нам і сьогодні проводити лов в океанах, плюс Азовське і Чорне моря, які у нас ніхто не відбирав, та й закордонної риби в магазинах повно. Чому ж ми стали в 3 рази менше їсти риби?
Заодно дайте відповідь на таке питання. Років вісім тому в Києві на всіх ринках можна було купити дуже смачну і порівняно недорогу рибу - піленгас. Кожна важила до 3-5 кг. Тепер її можна знайти тільки в гіпермаркетах, причому ціни кусаються, а самі особини важать не більше 2 кг. Куди вона поділася? Мій інтерес викликаний тим, що в нашій родині віддають перевагу морську, а не річкову рибу. Карпи, вирощені в ставках невідомо на яких кормах, нас не цікавлять.
Віра СИДОРЕНКО, Київ
У тому, що на кухнях українців риба стала рідкісним гостем, немає нічого дивного. Тут є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини.
З рибними четвер, як це було в радянські часи, доведеться розпрощатися назавжди.
Піленгаса ніде нереститися, ось він і йде від наших берегів і потрапляє на чужі прилавки
Мойва замість лосося
Протягом десяти років загальний річний обсяг в споживчому кошику риби і рибопродуктів становив 660-710 тис. Т, а споживання на душу населення трималося на позначці 14-16 кг. Але за останні три роки ринок явно просів. Споживання знизилося до 300-370 тис. Т на рік. Тим часом, якщо виходити з рекомендацій ВООЗ (не менше 19,6 кг риби на рік на людину), споживчий ринок повинен становити 850-900 тис. Т.
Здавалося б, імпортери можуть завезти в країну стільки риби, скільки потрібно. Про це свідчить і той факт, що сьогодні імпорт рибного продукту займає 88% продовольчого кошика. Однак не все так просто.
За словами аналітика компанії Pro-Consulting Вероніки Козачок, за підсумками 2015 р нашій країні було відзначено падіння продажів на 35-40%. Основна причина - різке зростання цін на рибу і переорієнтація населення на більш дешеву продукцію. В першу чергу це відбилося на імпортному сегменті, який в 2015 р скоротився на 40%. У країну було ввезено всього 220 тис. Т рибної продукції.
З 2016 року імпортери почали повертати втрачені позиції, обсяги імпорту риби в порівнянні з попереднім роком збільшилися на третину. Цьому сприяли відносна стабільність національної валюти, а також скасування додаткового імпортного збору в 10%, який діяв в 2015 р
За даними Держслужби статистики, лідером з постачання риби і морепродуктів в Україні як і раніше залишається Норвегія. За нею йдуть Ісландія і США. З 2016 року наша країна імпортувала риби і морепродуктів на $ 459 878 млн.
Тим часом уже третій рік поспіль скорочуються поставки дорогих видів риб (форелі, лосося і тунця). Велику частину імпорту складають т. Зв. бюджетні сорти - Мерлуза, скумбрія, сардина, кілька, хек, минтай і мойва. З 2016 року Україна також наростила на 43% імпорт оселедця.
Якщо говорити мовою відомого персонажа письменників Ільфа і Петрова, закордон нам, безумовно, допоможе, але за умови достатньої платоспроможності населення.
Донні трали та мертвий ландшафт
Ситуація не була б настільки жахливу, якби ринок можна було наповнити продукцією власного виробництва. Але про це можна тільки мріяти.
У 1991 р Українська РСР мала 238 суден океанічного промислу. Сьогодні їх залишилося всього п'ять, з яких чотири працюють під прапором Віргінських островів, на наш прилавок жодного кілограма риби від них не надходить. Ще одне судно прописано в Іллічівську і здається в оренду для лову криля в Антарктиці.
Власний вилов на початку 90-х становив 1,1 млн. Т, а в 2013-му скоротився до 216 тис. Т. Згідно з даними Держстату, в 2016 р вітчизняна рибна галузь здобула 88 443 т водних живих ресурсів. У внутрішніх водних об'єктах лов склав 40 754 т, з яких 22 тис. Т припало на рибу, вирощену в господарствах рибоводів, а 18 754 т - на промисловий вилов. У виключній (морській) економічній зоні України виловили 40 335 т. В Азовському морі - 35 762 т, а в Чорному - всього 4573 т.
Відносно недавно, в 1991 р, об'єктами промислового лову в Україні були десятки видів риб, чимала частина яких тепер в Червону книгу. Сьогодні лімітується вилов багатьох видів риби в Чорному морі, повноцінно виловлюють тільки кільку і хамсу, всі інші види - в невеликій кількості. Вилов таких цінних видів риби, як барабуля, судак, луфарь, скумбрія, сарган, кефаль, камбала-калкан, акула чорноморська катран, рік від року падає. Замість них збільшується вилов малоцінних видів - шпрота і хамси. А той шпрот, з якого роблять улюблені всіма консерви, ловлять в Балтійському морі.
Основні причини краху наших морів - це неочищені сливи відходів виробництва металургійних підприємств, браконьєрство і неврахований промисловий вилов. Але першість у знищенні риби, поза всяким сумнівом, належить псевдонаукової «полюванні».
- Якщо ми хочемо зберегти і почати відновлювати рибний ресурс Чорного і Азовського морів, потрібно заборонити застосування активних знарядь лову - тралів, і в першу чергу для «наукових» цілей, - вважає кандидат біологічних наук Олег Снігур. - У Чорному морі трали використовуються в основному при лові кільки. Оскільки ця риба в певний час доби донна, капітани сейнерів, щоб її зловити, змушені притискати трали на дно.
За його словами, на Азовському морі «науковий» вилов давно перетворили в бізнес. Море розбили на квадрати і безжально проціджують його. Причому відбувається це під час нересту, коли промисловий лов заборонений. А так як Азовське море мілководне, то практично будь-якого розміру трал стає донним. Важезні баластні пластини, катки та ланцюга тралів переорюють морське дно, перетворюючи його в мертвий ландшафт. Застосування донних тралів з урахуванням того, який колосальний шкоди вони завдають донної іхтіофауні, заборонено в усьому світі.
Якщо говорити конкретно про Азовське море, «науковим» ловом його проблеми не обмежуються. Судячи з показників минулого року, справи начебто йдуть непогано. З 2016 року в Азовському морі виловили майже 36 тис. Т. Найбільше - бичка (21 тис. Т), тюльки (12,5 тис.) І хамси (2 тис.). Лов здійснювали 150 українських користувачів.
- Це найкращий показник улову починаючи з 2004 р, - стверджує керівник «Азоврибоохрани» Сергій Чих. - Завдяки професійній роботі рибоохорони ми змогли знизити факти незаконного вилову, а також вивести з тіні значну кількість промисловиків.
Але проблема в тому, що вилов цінних видів риби з року в рік зменшується. З 2016 року було виловлено мізерна кількість оселедця, камбали-калкана, піленгаса, кефалевих видів, судака і тарані - всього 135 т. Судака, якого ще кілька років тому виловлювали сотнями тонн, зловили тільки 70 кг!
Окремої розмови заслуговує піленгас. Ця риба не характерна для Азова. Її запустили в море радянські вчені в 70-х роках. З тих пір цей вид акліматизувався і завдяки своїй харчової цінності завоював популярність в нашій країні. Однак найближчим часом піленгас може покинути українські берега - йому ніде нереститися.
- У піленгаса тільки одне природне нерестовище - Молочний лиман, який входить в національний парк «Приазовський», - пояснює голова Асоціації рибалок України (АРУ) Олександр Чистяков. - Проблема в тому, що цей природний протоку між морем і лиманом засипали, побудували житлові і технічні споруди, а новий прорили в іншому місці. Морська течія щорічно заносить штучний протоку піском. Таким чином, ділки «приватизували» штучну ополонку, яка з'єднує лиман з морем, і на її розчищення заробляють шалені гроші. Поки вони знущаються над природою, зграї піленгаса розсіялися по всьому узбережжі.
Олександр Чистяков: «Якщо нові зграї піленгаса знайдуть собі інше нерестовище, то назавжди підуть від українських берегів»
За словами пана Чистякова, в 2007 р виловили 2236 т піленгаса, а в 2016-му - лише 109 т. Ми долавліваем рибу з генетичною пам'яттю, для якої Молочний лиман - мала батьківщина, тому вона щороку і заходить в нього. Але якщо нові зграї знайдуть собі інше нерестовище, то назавжди підуть від українських берегів.
Ще гірше йдуть справи з осетрами. З давніх-давен до наших берегів прагнула молодь осетра, оскільки завдяки невеликих глибин вода добре прогрівається, і в ній було багато корму для риб'ячої дітвори. Її практично не виловлювали. Адже ще зовсім недавно для промислу застосовувалися мережі з капрону, а для вилову осетрових - тільки з корду. Технологи та інженери розробляли конфігурації промислових знарядь лову: мереж і ставних неводів. Тоді був чітко регламентований розмір осередку мережі, який грав головну роль в промислі. Виловлюють тільки доросла риба.
Але з приходом дешевих волосінних мереж ситуація різко змінилася. Риба, торкнувшись волосіні, «прилипає» до неї. Особливо це стосується «колючих» видів. Наприклад, раніше для вилову севрюги в 5-8 кг застосовувалися капронові мережі з осередками 70х70 мм. А ось сітка з волосіні з такими ж осередками дозволяє виловлювати рибу вагою всього 200 г.
- Бували випадки, коли в браконьєрських сітках з досить великими осередками рибінспектори під час природоохоронних рейдів знаходили десятки штук молоді осетрових довжиною 10-2 см, - каже Олександр Чистяков. - Виловлених мальків браконьєри перемелюють на рибну муку, яку додають в корм свиням. Вихід один - негайно заборонити використання волосінних мереж. Також потрібно посилити рибоохоронні заходи в тих місцях і в той час, коли молодь осетра підходить до нашого берега. На відновлення популяції осетра витрачаються величезні кошти, а також час і зусилля провідних рибоводів, а браконьєри в цей час вбивають малюків, які не мають ніякої споживчої цінності.
Пряма заборона - не самоціль
Екологи стверджують, що ще недавно Азовське море в 6,5 рази перевищувало за продуктивністю Каспій, але тепер його ресурси практично знищені. Для відновлення його екосистеми необхідно як мінімум на 5 років заборонити промисел в його водах. За словами директора Національного природного ландшафтного парку «Меотида» Геннадія МОЛОДАН, саме стільки часу потрібно, щоб море почало повертати свій рибний потенціал.
Тим часом Олександр Чистяков вважає, що пряма заборона промислу не повинен бути самоціллю. Без програми раціонального і цивілізованого використання водних біоресурсів він нічого не дасть, зате може заподіяти шкоду.
Не всі види риб сьогодні знаходяться в депресивному стані. Деякі - хамса, тюлька і бичок - настільки численні, що виловлюється тільки третина дозволеного наукою.
Тому до будь-якого використання рибних ресурсів Азовського моря треба підходити вибірково. При цьому не варто ставити якихось тимчасових бар'єрів для природи - 5 або 8 років, за які вона повинна відродитися. Нехай наука відстежує динаміку відновлення рибних ресурсів, які зараз знаходяться в депресивному стані. Безсумнівно, треба прагнути відновити рибні запаси хоча б до рівня 1991 р
Але при цьому не можна забувати про те, що Азовське море використовується нами спільно з Росією. Існує постійно діюча українсько-російська комісія, яка прописує а також затвердити регламент рибальства і кількість вилову (допустимі ліміти).
Тільки за допомогою продуманої до дрібниць міждержавної програми можна вирішити проблему зниження кількості деяких видів риби. Продовольчу програму, яка покликана наповнювати споживчу корзину вітчизняної рибної продукцією, ніхто не відміняв. Тим часом сьогодні азовські рибалки дають майже половину всього вилову в країні.
Довідка «2000». Асоціація рибалок України (03148, Київ, вул. Академіка Корольова, 2а, оф. 62, тел. 067-140-0124).
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Чому ж ми стали в 3 рази менше їсти риби?Куди вона поділася?
