Історія села Аули (Криничанський р-н).
Аули (укр. Аули) - селище міського типу, Ауловскій селищна рада, Криничанський район, Дніпропетровська область, Україна.
Є адміністративним центром Ауловского селищної ради, до якого не входять інші населені пункти.
Місцевість, де нині розташовані Аули, була населена ще в II тисячолітті до н. е. Про це свідчать досліджені тут два поселення і курганний могильник епохи бронзи. Поблизу селища знайдено скіфське поховання з конем і зброєю. Виявлено три ранньослов'янських поселення, з яких два належать до черняхівської культури (II-V ст. Н. Е.), А одне-до VIII ст., А також поселення періоду Київської Русі (X-XII ст.) {Короткі повідомлення Інституту археології АН УРСР, вип. 12, с. 97-102; А. Скріленко. Матеріали для археологічної карти Катеринославської губернії, с. 8.}.
Населений пункт, який входив з фортецею Романкове до складу Кодацької паланки, вперше згадувався в письмових джерелах, які належали до середини XVII ст. {Д. І. Яворницький. Збірник матеріалів для історії запорозьких козаків. СПб., 1888, с. 170; Списки населених місць Російської імперії, т. 13. Катеринославська губернія, с. 5.} З ліквідацією Запорізької Січі частина козаків переселилася на Кубань і в інші місця. Царський уряд, зацікавлена в якнайшвидшому заселенні порожніх родючих земель, в т. Ч. І Придніпров'я, всіляко заохочувала переселенців. Серед них були і вихідці з Криму, які отримали тут землі і називали свої селища аулами. Можливо, звідси і походить назва селища.
У другій половині XVIII ст. в Аули і Романкове були переселені селяни з Полтавщини - із сіл Келеберди, Потоків, Рашівка, знамениті гончарі з Опішні. Тут селилися також селяни-кріпаки з різних губерній України і Росії.
У 1797 році в Аулах налічувалося 55 дворів, в яких проживали військові селяни - всього 221 чоловік {ЦДІА СРСР, ф. 1350, оп. 312, д. 22, л. 7.}. Займалися вони землеробством, рибальством, частково - скотарством, а також ремеслами і торгівлею.
Сприятливе географічне положення, близькість судноплавної річки Дніпро, родючі землі - все це сприяло економічному розвитку населеного пункту. Щорічно тут влаштовувалися три ярмарки, на яких продавалися і іноземні товари {Списки населених місць Російської імперії, т. 13. Катеринославська губернія з Таганрозьким градоначальство, с. 5.}. У першій половині XIX ст. в Аулах діяло сільське церковно-приходська училище. У селі були переправа через Дніпро, поштова станція.
Згідно з указами 1866-1867 рр. про поземельний устрій державних селян жителі Аулов продовжували обробляти землі, що раніше знаходилися в їх користуванні, але зобов'язані були платити державі оброчну подати. У 1886 році селяни села отримали право викупити землі, які були в їх користуванні. Викупні платежі в більшості випадків перевищували прибуток селянських господарств.
У 1886 році в Аулах проживало 1945 осіб {Волості і найважливіші селища Європейської Росії, вип. 8, с. 21.}. Жителі села мали наділами в розмірі 6,4 десятини (на ревизскую душу) {Матеріали для оцінки земель Катеринославської губернії, т. 1, с. 123.}. Поступово заглиблювався процес обезземелення і класового розшарування селянства. До кінця XIX в. 271 господарство мало від 1 до 5 десятин, а 351 - від 5 до 10 десятин землі {Волості і найважливіші селища Європейської Росії, вип. 8, с. 21, 22.}. За даними підрахунків російського економіста В. Постникова, середню селянську сім'ю Катеринославської губернії можна було непогано прогодувати за умови, що вона буде мати у своєму розпорядженні 16-18 десятин землі {В. Постніков. Південно-російське селянське господарство. М., 1891, с. 157.}. Велика частина жителів перебувала в постійній нужді. Примітивні знаряддя праці, недолік робочої худоби, низька культура землеробства, часті стихійні лиха - все це було причиною низької продуктивності селянських господарств. Більшість жителів Аулов піддавалося жорстокій експлуатації. В кінці XIX ст. вони щорічно сплачували державі податків на суму 7044 рубля.
З року в рік збільшувалася кількість збіднілих або повністю селян, що розорилися. До кінця XIX в. більше половини господарств в селі не мали ні робочою худобою, ні інвентарем, а понад 300 - мали його в недостатній кількості і при обробці землі використовували супрягу {Матеріали для оцінки земель Катеринославської губернії, т. 1, с. 127.}. Бідняки змушені були здавати свої крихітні ділянки землі в оренду або продавати їх і йти на заробітки, або займатися промислами. Так, до 1898 року 150 бідняцьких господарств вже повністю порвали з землеробством і пішли працювати на промислові підприємства Кам'янського або в найближчі поміщицькі економії.
З розвитком капіталізму економіка Аулов все більше втягується в систему товарно-грошових відносин. У поміщицьких і куркульських господарствах збільшується виробництво хліба та інших сільськогосподарських продуктів, значна частина яких призначалася для продажу. У 1896 році в Аулах були три хлібних магазину, бакалійна та мануфактурна лавки, а також трактир, що належали місцевим багатіям.
У 90-х роках 141 господарство села вже займалося різними сільськогосподарськими промислами і торгівлею. Тут функціонували сім торгових закладів, з'явилися кустарні майстерні {Матеріали для оцінки земель Катеринославської губернії, т. 1, с. 127-129.}.
Важке економічне становище, експлуатація з боку поміщиків і куркулів викликали гостре невдоволення селян існуючим ладом, яке з особливою силою проявилося в період революції 1905- 1907 рр. Жителі села С. Ф. Донченко і М. С. Подуст брали участь у збройному повстанні на броненосці «Потьомкін» {І. Пономарьов. Долі героїв. Мурманськ, 1961, с. 157, 159; М. С. Подуст брав активну участь в соціалістичному будівництві в Аулах, вихованні молоді на революційних і бойових традиціях. Він мужньо боровся з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни, відновлював господарства колгоспів в післявоєнний період. М. С. Подуст нагороджений кількома орденами і медалями, в т. Ч. Орденом Червоної Зірки.}.
А. С. Білоус, І. Н. Василенко та інші, які працювали на металургійному заводі в Кам'янському, були активними учасниками революційних виступів робітників проти царизму. Вони проводили агітаційно-пропагандистську роботу на селі, розповідали селянам про марксизм, більшовиках, В. І. Леніна, про необхідність повалення самодержавства. Під впливом революційної агітації селяни Аулов влітку 1905 року розгромили економію поміщика Хайновські, яка перебувала в селі Романкове {Дніпропетровський облгосархів, ф. 11, оп. 1, д. 455, л. 401.}.
4 грудня 1905 року жителі Аулов і сусідніх сіл Романкова і Новоселівки (всього 2003 людини) зібралися на сходку, на якій одностайно прийняли т. Н. селянський вирок. У ньому вони вимагали передачі всіх державних, монастирських, церковних і поміщицьких земель в руки трудящих без будь-якого викупу, встановлення рівності всіх громадян перед законом, амністії всім борцям за свободу, скасування побічних податків і повинностей, організації медичної допомоги за державний рахунок, введення загальної початкової освіти для дітей шкільного віку і т. д. Тут же було прийнято рішення про утворення місцевої організації Всеросійського Селянського союзу {Революція 1905-1907 рр. на Україні, т. 2, ч. 1, с. 660, 661.}.
Для придушення революційного виступу селян в квітні 1906 року в Аули прибув становий пристав Верхньодніпровського повіту з загоном козаків. Були заарештовані 54 людини, які брали участь в розгромі поміщицького маєтку. Заарештованих зігнали до сільського уряду і жорстоко побили. Селян села зобов'язали відшкодувати економії збитки на суму 7429 рублів.
Після проведення столипінської аграрної реформи, яка прискорила розвиток капіталізму, посилився класове розшарування селянства. Біднота, не маючи засобами для обробки землі, змушена була продавати її. У 1907-1911 рр. понад третину найбідніших селян Аулов продали свої наділи.
Кількість куркульських господарств в селі збільшилася до 1910 року в порівнянні з 1897 роком майже в два рази. Скуповуючи за безцінь землі у селян, що розорилися-бідняків, кулаки збільшували виробництво сільськогосподарської продукції. Вони широко застосовували машини, мінеральні добрива, жорстоко експлуатували найманих робітників. Більше десяти куркульських господарств володіли вітряними і водяними млинами, сукновальні, маслоробнями і іншими підприємствами {Список населених місць Катеринославського повіту Катеринославської губернії. Катеринослав, 1911, с. 36-40; Списки населених місць Російської імперії, т. 13. Катеринославська губернія з Таганрозьким градоначальство, с. 60-71.}.
Положення основної маси трудящого селянства в цей період ще більше погіршилося. Населення аулом з 1898 по 1908 рік збільшилася на +1148 осіб, а розміри селянських наділів значно зменшилися {Матеріали для оцінки земель Катеринославської губернії, т. 1. Катеринославський повіт, с. 120-124; Список населених місць Катеринославського повіту Катеринославської губернії, с. 32, 33.}. Селяни збирали низькі врожаї зі свої мізерних ділянок землі. Так, в 1911 році вони отримали в середньому по 35,2 пуда озимого жита з десятини, по 30 пудів озимої і по 45 пудів ярої пшениці {Відомості про врожай хлібів і трав в Катеринославській губернії в 1911 р Катеринослав, 1911, с. 36. 37.}.
Напередодні першої світової війни в Аулах налічувалося 912 дворів, в яких проживало 5058 осіб {Вся Катеринославська губернія. 1913 рік, с. 25.}. У селі панували злидні і безправ'я. Високою була смертність населення і особливо дітей селян-бідняків, так як ні лікарів, ні медичних установ тут не було.
До кінця XIX в. велика частина жителів села була неписьменною. Лише в 1885 році в Аулах відкрили початкову земську школу, яка розміщувалася в сирому і холодному приміщенні. Діти бідняків часто не мали можливості її закінчити. Так, в 1913 році з 104 учнів 27 хлопчиків і 13 дівчаток змушені були залишити школу {Список початкових народних училищ повітового земства і службовців в них на 1913-1914 рр. Катеринослав, 1914, с. 3.}.
1919 - Аули захопили денікінці.
1919 грудень - Була відновлена радянська влада.
1921 - Реквізували у куркулів надлишки хліба та інших сільськогосподарських продуктів.
1923 - Аули входили до складу Кам'янського району Катеринославського округу.
1938 - Аули віднесли до категорії селищ міського типу.
У Аулах народився і провів юнацькі роки, а пізніше вчителював відомий український фольклорист, етнограф і педпгог Я.П.Новицького (1847-1925гг.)
16 серпня 1941 року німецько-фашистські війська окупували Аули.
25 вересня 1943 року розпочалося форсування Дніпра Радянськими військами. Битва за Дніпро (Аульський плацдарм).
22 жовтня 1943 року Аули були звільнені від гітлерівців.
Населення за переписом 2001 року складало 4345 чоловік.
"Історія міст і сіл Української РСР", Том "Дніпропетровська область" джерело джерело
______________________________________________________________________________________________
Тайник (капсула) знаходиться в дуплі пенька (див.фото).
