Ветеранів АТО відправляють на «реабілітацію» в психлікарні (розслідування)

7:30

За шість місяців серед ветеранів АТО зафіксовано 500 самогубств. Що саме штовхає бійців в петлю? Чому їх поміщають в психлікарні і чи здатні там допомогти? Чи є у військових шанс на повернення до мирного життя? Як їм допомагає в цьому держава і куди поділися виділені на психологічну реабілітацію 150 мільйонів гривень? (Програма «Народна прокуратура» за 2 вересня 2017 року на каналі 112 Україна).

Неконтрольована агресія, алкоголізм, нічні кошмари, спогади про загиблих побратимів, контузія, посттравматичний синдром і навіть суїцид. За даними військової прокуратури, на початок червня 2017 року зареєстровано вже 500 самогубств, які вчинили повернулися з АТО воїни за три роки. Статтю про це опублікував міністр МВС Арсен Аваков в газеті «Українська правда».

Психологічна реабілітація воїнів АТО - це окрема програма, за яку відповідає Міністерство соціальної політики. При Міністерстві створено спеціальний орган - служба у справах ветеранів АТО.

За словами Наталії Грицун, начальника відділу психологічної реабілітації держслужби у справах ветеранів АТО при Мінсоцполітики, бюджетом передбачено понад 50 млн гривень на реабілітацію. Все демобілізовані, згідно із законом, повинні проходити обов'язкову психологічну реабілітацію. Але в нашій країні не все робиться за законом. У Мінсоцполітики на питання, хто контролює проходження воїнами реабілітації, ухиляються від відповіді. З одного боку, це обов'язково, а з іншого - людини не можна примусово, всупереч його бажанню, насильно привести до психолога.

Інша проблема в тому, що реабілітувати тих воїнів, які все-таки звернулися за психологічною допомогою, повинен фахівець, який має досвід роботи з психологічними травмами. Як розповіла Марина Кехтер, психолог-волонтер, фахівці, які навчалися за кордоном роботі з посттравматичним синдром, не йдуть працювати в бюджетні структури через низькі зарплати. А лікарі, які тільки закінчили ВУЗ, не володіють достатнім досвідом роботи і знаннями в цій сфері, щоб правильно допомагати воїнам.

Олександр, ветеран АТО, переселенець з Луганська, після демобілізації жив три дні на київському вокзалі. За його словами, соціальні потреби, такі звичні для мирного життя, часто просто відсутні. Заспокійливі ліки, які продаються в аптеці, на воїнів просто не діють. Спиртні напої теж не дуже допомагають. Олександр звертався до Центру соціального захисту, щоб взяти напрямок на психологічну реабілітацію в санаторій. Але там сказали, що існує черга на путівки. Щоб стати в чергу, треба в поліклініці пройти медкомісію, побувавши у безлічі лікарів. Замість психологічної допомоги - перспектива стояти в поліклініці в чергах до ряду лікарів, щоб стати в чергу на реабілітацію?

У службі у справах ветеранів АТО при Мінсоцполітики багато своїх проблем. У 2016 році служба проводила тендери і укладала договори з центрами реабілітації. І тепер цими тендерами зацікавилася прокуратура. Зараз триває досудове розслідування за фактом хабарництва. Державному чиновнику держслужби у справах ветеранів АТО і його співучаснику прокуратура міста Києва 7 серпня 2017 року оголосила підозру на підставі актів, в яких містилася недостовірна інформація. На розрахункові рахунки об'єктів господарювання перераховувалися бюджетні гроші, які виділялися на реалізацію державних програм. Надалі ці гроші привласнювали собі службові особи.

На даний момент тендери на психологічну реабілітацію припинені, а Кабінет міністрів змінив порядок отримання психологічної допомоги учасниками АТО. Як розповіла Наталія Грицун, тепер передбачається розподіл грошей і укладання тристоронніх договорів. Ветеран АТО буде сам вибирати заклад, який може надавати послуги з психологічної реабілітації, і при цьому буде полягати прямий договір.

Але щоб цей порядок заробив, треба визначити список закладів і прикордонну ціну для одного пацієнта. Поки нова постанова не затверджене, ветеранам радять звертатися до центрів соціально-психологічної реабілітації. На ці центри держава виділила додатково 7,5 мільйона гривень. Але таких центрів на всю Україну всього лише п'ять і зосереджені вони в двох областях: чотири в Київській області і один в Житомирській. А як бути тим, хто живе в інших регіонах?

В смт Іванків, в 80 км від Києва, розташований один з таких центрів. Всі пацієнти тут місцеві, так як немає стаціонару і тому сюди не приїжджають з інших населених пунктів. Психологічною реабілітацією тут займається тільки один психолог, другий знаходиться у відпустці. Перед вхідним воротами в центр працює магазин, де продають пиво на розлив. У самому центрі немає фахівців, які допомагають побороти алкогольну залежність тим, хто заливає міцними напоями наслідки війни. Навіщо взагалі тоді потрібні такі центри? Куди пішли виділені з бюджету тільки в цьому році 50 мільйонів гривень? Адже санаторно-курортне лікування не може замінити кваліфікованого психолога-фахівця з посттравматичного синдрому.

Богдан Богданович з позивним Маестро воював у складі батальйону «Січ». Але загинув не на війні. Побратими натякають, що це був акт останнього протесту проти влади в зв'язку з невидачею земельних ділянок учасникам АТО. І місцем здійснення цього акту Богдан вибрав саме ту ділянку, який йому так і не дістався.

Офіційно за три роки війни статус учасника бойових дій отримали 306 тисяч 199 військових (станом на серпень 2017 року). А психологічну реабілітацію пройшли з 2015 року - всього 13 тисяч учасників АТО. Це лише 4% від загальної кількості демобілізованих бійців. За три роки з бюджету виділили 150 млн гривень на реабілітацію. Куди пішли ці гроші, якщо досі немає навіть єдиної методики лікування?

Через відсутність центрів психологічної реабілітації з повним штатом вузькопрофільних фахівців, бійців АТО змушені відправляти в психлікарні. Цей факт додатково відлякує багатьох від такої допомоги.

Наприклад, психіатричну лікарню імені Павлова в столиці фінансує місцевий бюджет. З 50 млн гривень, виділених на психологічну реабілітацію, жодної копійки в лікарню не надійшло. Сюди бійців АТО направляють військкомати і психо-неврологічні диспансери при районних поліклініках.

На війні за вбивство платять, а в мирному житті вбивство переслідується Кримінальним кодексом. На війні поруч - друзі, по ту сторону - вороги. У мирному житті не все так однозначно. Не треба більше прислухатися і придивлятися, а розслабиться не виходить, тому що є почуття провини перед загиблими товаришами. Посттравматичний синдром проявляється не відразу. За допомогою звертаються одиниці. Решта намагаються знайти заспокоєння в алкоголі. За п'ять місяців Мінсоцполітики так і не вдалося запустити програму соціальної реабілітації ветеранів АТО. Але судячи з кількості суїцидів, вона потрібна як шлюпка у відкритому морі. Єдиний налагоджений механізм з чітко описаними симптомами і протоколом лікування посттравматичного синдрому не використовується. Держава гроші виділив, але самі бійці ні грошей, ні реабілітації не отримують.

Але допомога шукати треба, і вона є. Наприклад, можна звертатися до волонтерських центри реабілітації. Там працюють фахівці-волонтери, які пройшли дворічне навчання у ізраїльських фахівців. Крім того, кваліфіковані фахівці і стаціонари є в психіатричних лікарнях.

Програма «Народна прокуратура» за 2 вересня 2017 року на каналі 112 Україна