Кіборги і оборона Донецького аеропорту - доброволець розповів про бої за ДАП

1. АВТОР:
2. Орфографічна помилка в тексті:

21 січня 2018, 11:51 Переглядів:

Володимир Шилов. Фото: Данило Павлов

21 січня - пам'ятна дата для захисників Донецького аеропорту. 242 дня конструкції дапа героїчно обороняли військові під безперервним обстрілом. В цей час, аеропорт отримував постачання по єдиною "дорозі життя", прокладеної через селище Піски, який був звільнений в липні 2014 го. Операція зі звільнення Пісок виконала відразу дві важливі завдання: відкрила вихід до "воріт до Донецька" - аеропорту, і дозволила розблокувати військових, які вже в той момент знаходилися під облогою бойовиків в аеропорту.

Звільнення Пісок проходило силами добровольчих батальйонів. Першою в селище зайшла 5-я рота батальйону Дніпро-1 "Донецьк". З її командиром, корінним дончанином Володимиром Шиловим ми поспілкувалися про спецоперацію і головних військових помилках, які відбулися після неї.

- Пане Володимире, як ви з жителя мирного Донецька перетворилися в бійця добровольчого батальйону?

- Коли в квітні 2014 го було прийнято рішення про створення добровольчих підрозділів, на території Донецької області формувалося чотири підрозділи. Батальйон "Артемівськ", батальйон "Донецьк-1", за формування якого відповідав я, батальйон "Донецьк-2", і "Донбас".

Про те, що я відновлений, я дізнався 10 травня. Я ніяких паперів не писав, але наказом міністра був відновлений.

- Я відразу попереджав керівників вищого рівня, що сформувати добровольчий підрозділ на території Донецької області нам просто не дадуть. Так і виявилося. Другого травня нам довелося йти з Донецька з перестрілкою. Пішли в Дніпропетровськ. У Дніпропетровську за підтримки Дніпропетровської ОДА продовжували формувати підрозділи. Я на той момент був пенсіонером МВС, мене поновили на органах внутрішніх справ з 17 квітня 2014-го року. Про те, що я відновлений, я дізнався 10 травня. Я ніяких паперів не писав, але наказом міністра був відновлений.

- Які завдання стояли перед ротою "Донецьк"?

- Рота почала виконувати бойові завдання буквально 8-9 травня. Вивозили в Донецьку область блоки на виставку блокпостів, нам довелося їх охороняти. Потім забезпечували розвантаження 93-й бригади, розвантаження військової техніки, забезпечували вибори на 50-му виборчому окрузі в Мар'їнці. Охороняли окружну комісію. Потім нас кинули на Бердянськ, звідти в Сватове Луганської області.

Що примітно - поширення цієї "чуми" зупинили російськомовні донеччани. Зараз бігають кричать "ось, Донецьк треба відрубати". Ні, хлопці, не можна Донецьк рубати.

14-го червня ми прибули до Маріуполя. Ми охороняли місто, потім, коли диверсійна група знищила радіолокаційну станцію, почали ще й охороняти державний кордон між Росією і Україною.

У чому була унікальність роти: віковий ценз - від 18 до 58. Освітній ценз - 75% з вищою освітою, з них 10% - по 2 вищих. Два професори, доценти, адвокати, люди йшли не те, що "ой, давай повоюємо", а розуміють, думають, прекрасно розуміють, що буде відбуватися якщо буде така ситуація, яка трапилася.

Що примітно - поширення цієї "чуми" зупинили російськомовні донеччани. Зараз бігають кричать "ось, Донецьк треба відрубати". Ні, хлопці, не можна Донецьк рубати.

- Як проходило звільнення Пісок?

- 21 липень 2014-го року ми звільняємо Піски. Заходимо в Донецьк. Але потім приходить команда - "відступити". Ми йдемо на вихідну. Захід в Піски повторюється через два дні - 24.07. Коли ми заходили в Піски, мені, як командиру роти, була поставлена ​​задача: увійти в Піски, зайняти оборону, протриматися добу, для того, щоб військові поставили блокпост. 24-го числа брала участь не одна 5-я рота. Мені додали 30 осіб, нас було 56. Також брала участь бронегруппа ВСУ і "Правий сектор".

Зайшовши в Піски, ми фактично деблокували аеропорт, в якому знаходився третій полк спецназу. Ми деблокували аеропорт і туди почали заїжджати люди для ротації, почали поранених вивозити, боєприпаси почали надходити.

Звільнили, зачистили, зайняли оборону. Через добу подзвонив Береза ​​(Юрій Береза, народний депутат, командир полку спеціального призначення "Дніпро-1" - ред.), Сказав: "Ідіть, ви своє завдання виконали". Я кажу: "Ми вийти не можемо, тому, що ВСУ не виставили блокпост". Він каже: "Як не виставили?". І що робити? Я кажу: "Я не знаю, що робити, але ми будемо оборонятися". Ми окопалися, в землю зарилися, тепер спробуй нас виколупати. Так 24 липня 2014-го року Піски були звільнені. І вільні до теперішнього часу. Зайшовши в Піски, ми фактично деблокували аеропорт, в якому знаходився третій полк спецназу. Ми деблокували аеропорт і туди почали заїжджати люди для ротації, почали поранених вивозити, боєприпаси почали надходити.

- До операції в Пісках ви описували завдання, пов'язані з контролем і підтриманням порядку. А операція в Пісках - військова. Як це сприймалося?

- Нормально сприймалося. Ми йшли добровольцями не для того, щоб стояти на блокпостах в тилу, а для того, щоб воювати і звільняти рідну землю. Ми йшли, щоб повернутися додому. Я до будинку не дійшов 8 кілометрів. По прямій - рівно 8 кілометрів. Коли мені після цього надходили команди вийти з Пісок і залишити їх, я їх посилав. Я говорив - для вас це іграшки, а для мене - шлях додому.

- Коли звільнили Піски, був деблокований аеропорт, відповідно, і шлях до Донецька. Як тоді бачилося розвиток ситуації?

- Ми вийшли на адміністративний кордон міста Донецька. Від наших окопів до знака "Донецьк" було 386 метрів. І то, ми не стали висувати ближче позиції, тому що попереду був сепарскій блокпост, щоб не було прямої видимості.

Нас просто Мінській угоді зупинили. Якби нам підкинули людей, можна було б звільняти Донецьк. При тому не так, в лоб, як ми в Пісках вперлися в блокпост сепарскій, а фланговими ударами. Перебуваючи в Пісках, в обороні, ми кілька разів заходили в Донецьк. Взяли в полон двох "поліцейських" разом з автомобілем. Ми вивезли штатну зброю одного з міліцейських підрозділів, розбили колону. Там діри в обороні були по 15-20 кілометрів! Але тільки наші генерали вважали, що треба в лобову перти на ці блокпости. Навіщо? Мені це нагадувало Громадянську війну, коли була "війна залізниць". З одного боку їхали на поїздах червоні, з іншого білі, і воювали. Так само. У нас починаються "штурми". Доходимо до блокпоста і починаємо Гупало один в одного.

Ось взяти той же аеропорт - там же не було суцільної лінії оборони. У нас в Пісках була, ми побудували, а у них не було суцільної лінії оборони.

- У найактивніші місяці війни, ситуація зі зброєю була не найкраща. зараз активно кажуть про надання летального зброї з США , Як ви вважаєте, це вплине на хід війни якимось чином?

- Я думаю, що навряд-чи це вплине на хід війни. Я чув, що американці виставили вимоги, щоб Javelin були на другій лінії оборони. Як в СРСР з'явилося ПЗРК "Стріла"? Після того, як в Афганістані взяли цілим трофейний Stinger. Я прекрасно розумію, що американці побоюються, що Javelin (це вважається новітньою технікою) потрапить в руки колабораціоністів, а звідти росіянам.

Javelin ніяк не вплинуть. Так, може, будуть побоюватися. Але потім побачать, що вони не застосовуються, і будуть продовжувати в тому ж дусі

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Зайшовши в Піски, ми деблокували аеропорт: спогади добровольця про боях під ДАП". інші Новини Донбасу дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Ігор Рец

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Дякуємо! Повідомлення відправлено.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ