Зміни своє життя: наші в американській армії - America's Roads

Здається, що служба в армії - не найкраща робота для дівчини. Однак, це - один з можливих варіантів для отримання громадянства та атаптаціі в американському суспільстві.

Аня Гершгорн Колодько відслужила двічі - і обидва рази в найсильніших арміях світу, ізраїльської та американської. Про свій досвід вона згадує не тільки із задоволенням, але і з цілком заслуженою гордістю.

- Ти приїхала в Америку з Ізраїлю, звідки, в свою чергу, приїхала з Росії. Два переїзду - не кожен на таке зважиться. Складно було приймати ці рішення?

- Перше рішення було не зовсім моє, скоріше, його приймали батьки. Я поїхала одна відразу після школи, за програмою для єврейських дітей - ми рік жили в школі-інтернаті, вчили мову і поступово адаптувалися до іншої країни. Я багато чого тоді не розуміла в силу віку, не усвідомлювала всієї важливості такого кроку. Поїхати в іншу країну, однієї - це ж здорово! А потім звикла і навіть думок повернутися не було. Після цієї програми я пішла в армію. По-перше, це обов'язково для тих, кому виповнилося 18 років, по-друге, у мене вже було відчуття, що це моя країна і навіть думок не з'явилося, що можна або потрібно якось «відкосити». Відслуживши, я пішла вчитися на лікаря-акушера, зустріла свого майбутнього чоловіка, який теж приїхав до Ізраїлю з колишнього СРСР ще дитиною. І життя потекло свої чергою. Потім сім'я чоловіка виїхала в Америку і ми вирішили переїхати слідом за ними - разом легше. Ми приїхали в Нью-Йорк, коли мені було 26 років і у нас вже була дочка.

- Чому ти вирішила піти служити в американську армію?

- Вийшло частково випадково, але я не шкодую. Я сюди приїхала за студентською візою, щоб продовжити навчання на лікаря-акушера. І якось по дорозі на навчання зайшла в армійський рекрутерского центр. Він запитав, які мови, крім англійської я знаю. Російська, іврит - виявилося, що є програма в армії, для якої потрібні такі, як я.

- Для служби в американській армії хіба не треба бути громадянином Америки або хоча б володарем грін карти?

- Так. Але саме ця програма, яка періодично відкривається і закривається, в залежності від необхідності, дає можливість не-громадянам, людям, які легально перебувають в країні, проійті навчання, службу - і потім отримати громадянство. Для нас це був хороший варіант.

- Що це за програма?

- Вона називається MAVNI - MILITARY ACCESSIONS VITAL TO THE NATIONAL INTEREST . Про неї чомусь мало хто знає, навіть не всі рекрутери в курсі. Але я, тим не менш, зустрічала на службі людей з Таїланду, Індії, які приїхали сюди за студентською візою, а потім йшли в армію.

- Чи справді, що під час вступу до американської армії треба пройти не тільки фізичний тест, але і іспит на розумові здібності - математику, англійську?

- Так, здаєш тести на IQ, фізичну підготовку і повне медичне обстеження. Тести не складні, відповідають шкільній програмі. Тим, у кого не дуже гарна англійська, армія може оплатити кілька місяців навчання мови.

Я все це здала і коли вже прийшов час підписання контракту зрозуміла, що все це реально. Але інших варіантів все одно не було - через родичів чоловіка дуже довго було чекати отримання документів, а «лівими» нелегальними справами ми не займаємося. І я вирішила, що це чесно - відслужити в країні, де живу. Я підписала контракт і поїхала в «учебку».

- Чи враховується в американській армії досвід служби та звання, отримані в арміях інших країн?

- Взагалі немає, ти все починаєш з нуля. Звичайно, моїм товаришам по службі було цікаво, навіть командир розпитував мене про мою службу в ізраїльській армії, місцева газета брала інтерв'ю - все-таки рідко так буває, щоб дівчина (!) Служила по два рази (!), Та ще й в різних країнах!

З ізраїльської армії я перейшла на службу в поліцію - і отримала в результаті звання, яке, напевно, так само сержантському. А в американській я почала все спочатку, але не рядовим солдатом, оскільки у мене вже є освіту. Я значилася тут «фахівцем». Отримати в американській армії звання складно, це займаємо роки. В ізраїльській армії просувається по кар'єрних сходах набагато швидше, хлопчикам зараховується резервіста служба, і звання отримуєш автоматично - так, ізраїльське військове звання мого чоловіка тут одно вищому офіцерському. І мої американські товариші по службі захоплювалися і дивувалися його званням.

- Ти служила в двох найсильніших арміях світу - ізраїльської та американської. Порівнюючи їх в загальному, в якій служити простіше? Цікавіше?

- В американській армії дуже складна ієрархія, суворе ставлення між посадами. Дуже формальні відносини між людьми, що носять різні звання. В Ізраїлі все простіше, по-домашньому. Наприклад, солдати мого чоловіка, його підлеглі, називали його на ім'я навіть на службі - тут таке неможливо. Правда, в американській армії у вільний від служби час теж люди спілкуються нормально між собою.

Щодо простіше / важче - складно порівнювати. Коли я служила в ізраїльській армії, я була молодшою, там служба обов'язкова і мені в голову не приходило, що може бути якось інакше. Тут - служба за контрактом, тобто, в армію приходять люди різного віку і з різних причин. Мені було важко ще й тому, що зараз у мене є сім'я і кілька місяців не бачити свою дитину - це неймовірно. Базовий, початковий тренінг я проходила в Оклахомі протягом двох місяців, а потім поїхала на продовження навчання в Техас, і ось туди вже чоловік з донькою могли приїжджати в гості.

Крім того, морально дуже важко під час базового тренінгу. Тебе намагаються розчавити, як особистість, щоб побудувати з тебе солдата. 95 відсотків навчання - це зміна твого мислення. У нас в «учебці» були фізично здорові хлопці, які не витримували цього морально і здавалися.

- Як годують в американській армії? Які побутові умови у солдатів і офіцерів?

- Годують чудово. Є всі - свіжі овочі, фрукти, м'ясо, риба, дуже великий вибір. Під час першого етапу навчання, звичайно, на їжу часу не мали багато - перерва на ланч всього десять хвилин. Тут не до вибору, встигнути б щось з'їсти. А після базового, на наступному етапі тренінгу - тут вже вільніше. Можна спокійно вибирати, спокійно їсти. На самій службі на військовій базі є їдальня, де безкоштовно харчуються неодружені солдати, які живуть в казармах. Ті, хто живуть на базі з сім'єю, можуть теж відвідувати їдальню, але за гроші - 5 доларів за обід. Причому взяти можна все, що завгодно - м'ясо, рибу, курку, рис, макарони, фрукти-овочі, салат-бар, соки - за ці гроші.

- Дівчата-військовослужбовці живуть, як і інші новобранці, в казармах? Чи є взагалі якісь поблажки і для дівчат? Або, як у відомому фільмі «Солдат Джейн», все тренуються нарівні і вимоги для всіх однакові?

- У нас на курсі було 60 дівчаток. Жили ми, звичайно, в різних казармах з чоловіками, але тренувалися разом. Тренування для всіх однакові, нормативи для дівчаток трохи нижче, наприклад, треба зробити на 10 віджимань менше.

Побутові умови під час початкового тренінгу найпростіші - це казарма, на 60 осіб за все 15-20 душових установок. Часто йде тільки холодна вода. Але так втомлюєшся, що про це вже не думаєш. На другому ступені навчання вже живеш в кімнаті на двох, з власним душем і туалетом, щось на зразок гуртожитку. А потім вже, на службі, ми жили в будиночку на базі.

Більшість дівчаток, з якими я тренувалася, пішли потім служити в national guard. Це свого роду воєнізований підрозділ, яке підпорядковується уряду штату, на відміну від армії, яка підпорядковується керівництву країни. Службовці national guard живуть вдома, раз в три місяці проходять спецпідготовку на базі і підключаються до армії, коли відбувається якийсь нещасний випадок - великомасштабний пожежа, землетрус, повінь. Трохи дівчаток пішли після «учебки» служити, як я, в active duty - діючу армію. У мене, правда, вибору не було, так як участь в програмі MAVNI передбачає тільки цей варіант.

- Наскільки я знаю, в американській армії після «учебки» треба пройти також навчання вузької спеціалізації, і вже потім починається справжня служба. Чи можна вибрати собі цю саму спеціалізацію або напрямок дає армійське начальство?

- Спеціалізацію ти вибираєш ще коли підписуєш контракт. За результатами тестів тобі кажуть, що підходить, а що ні - і ось із запропонованого списку треба вибирати. Я не могла вибрати позицію медсестри, тому що тут це медвойска, офіцерська посада. А на офіцерські посади беруть тільки американських громадян. Я була medic - це той, хто надає першу допомогу в бою. До речі, в ізраїльській армії спеціалізацію вибираєш вже після «учебки».

- Зустрічала ти інших російськомовних військовослужбовців?

- Так, була одна дівчинка з Росії в «учебці». Коли я вже служила, то зустріла ще трьох російськомовних. Але це все-таки рідкість для американської армії, хоча російська мова дуже затребуваний.

- Яка (в середньому) зарплата американського військовослужбовця? Які переваги дає служба в армії (знижки на навчання і т.д.)?

- Зарплата залежить від звання. Рядовий отримує 1,5 - 2 тисячі доларів, офіцер - від 3,5 тисячі. Трохи, але це не включає оплату житла, харчування, проживання, страховку - як загальну медичну, так і дантиста. Дійсно, є знижки на отримання освіти - наприклад, армія оплатила мені останній семестр навчання в коледжі. До речі, якщо прослужити в армії 10 років, то можна ці освітні знижки використовувати не для себе, а для своїх дітей. Військовослужбовцям та пішли в запас менший відсоток по іпотеці.

Я вже говорила, скільки коштувало відвідування їдальні на базі. Точно так само і з житлом. Армія виплачує тобі певну суму на оренду житла, причому оплачуються і всі комунальні рахунки теж. Коли я закінчила своє навчання, мене перевели в Колорадо і чоловік з донькою приїхали до мене. Ми жили в такому будиночку на базі. Військова база - це як невелике місто, до мого офісу мені на машині було їхати хвилин п'ятнадцять. На базі є школи, додаткові гуртки, спортзал, заняття для дружин і чоловіків військовослужбовців - все безкоштовно. Мій чоловік не працював, займався донькою - тому що у мене були ненормовані годинник служби - і вчив англійську. Взагалі, умови для сімей ідеальні. Коли ти служиш, ти ні про що не думаєш, держава повністю піклується про тебе і про твою родину.

При цьому, звичайно, і ти віддаєш - віддаєш найважливіше, своє життя. Якщо твій загін відправляють на війну, то і ти їдеш, не розмірковуючи. Я як раз повинна була їхати, але тут виявилося, що у мене тріщина в кістки. Після всіх перевірок мене демобілізували. Одночасно з процесом демобілізації виявилося, що я чекаю другу дитину. До речі, в армії дуже дбайливо ставляться до вагітних, тебе захищають з усіх боків, у тебе є вибір - три місяці в декреті або звільнитися. Після демобілізації на 33-му тижні вагітності я повернулася в Нью-Йорк.

- Ти зараз в резерві, чи є плани на цивільне життя?

- Коли я закінчила свою службу в армії, мені спочатку було ніяково, весь час хотілося «відзвітувати» перед командиром: у скільки прийшла, у скільки пішла, де була. Армія все-таки міцно до цього привчає: ти собі не належиш. Ніч, день, вихідні, свята - ти робиш тільки те, що тобі кажуть командири, в залежності від того, що потрібно армії. Треба вчитися бути вільною людиною заново.

Зараз я закінчила своє навчання, я - лікар-акушер. Поки сиджу вдома з дитиною, потихеньку починаю пошуки роботи. Я рада, що у мене була така можливість - відслужити тут в армії. Я себе відчуваю громадянином не тільки на папері, а й морально - я не брала у цієї країни, навпаки, багато віддала їй. Мені було цікаво служити, я побувала в різних штатах, у мене багато друзів.

- Якщо твоя дочка захоче піти в армію, ти дозволиш?

- Я підтримаю її в будь-якому її вирішенні. Сказала б я, що це легкий шлях? Ні, не сказала б. Сказала б, що армія робить тебе краще, допомагає розібратися в собі, в головному в житті? Так. Багато речей, які здаються нам звичними, ти починаєш цінувати, тільки втративши їх.

- Наскільки сильно відрізняється Америка за менталітетом? На російськомовних форумах часто-густо скаржаться на "закритість" американців, неможливість завести друзів. До того ж оспівана в блатних піснях "ностальгічна туга по берізок" - все це пройшло повз тебе? Чи можеш ти сама про себе сказати, що ти повністю вписалася в американське життя?

- Мені важко судити, я навіть сама не знаю, хто я за менталітетом. Та дівчинка з Росії, з якою ми служили разом, і я - ми вже з нею відрізнялися. Я виїхала з Росії ще дитиною, зросла в Ізраїлі, сформувалася остаточно як особистість в Америці - хто я? У мене не було якихось незрозумілих або дивних моментів у спілкуванні з американцями. Люди, як і всюди, зі своїми турботами і радощами. Вдома ми говоримо по-російськи, старша дочка, яка народилася в Ізраїлі, знає ще й іврит. Їй зараз десять років, і, завдяки школі, англійська у неї головний. Але хотілося б, щоб у неї збереглися всі три мови, звичайно.