Топ новостей
Вчера в коворкинге бизнес-инкубатора «Молодёжный» состоялось традиционное мероприятие Агентства инновационного развития РМ – стартап-посиделки на тему «Юридические основы работы проекта"
Спикером выступила старший преподаватель кафедры гражданского права и процесса НИУ "Высшая школа экономики" (г. Нижний Новгород), практикующий юрист по сопровождению бизнеса – Ксения Кочкурова. Ксения

Рекламне агентство "ITMG"
Рекламне агентство «ITMG» надає повний перелік рекламних послуг у Черкасах. РА має у своєму розпорядженні широку мережу рекламних поверхонь для розміщення зовнішньої реклами, співробітничає з мережними

Рекомендации наших клиентов |Агентство копирайтинга и контент-маркетинга – АПТекст
Шановні друзі, мене звати Василь Вовк і я не вигаданий персонаж у цьому відгуку, а реальний клієнт компанії АПТекст, який співпрацює з ними більше року (роботи, виконані для мене, працівники компанії можуть

Антиколекторське агентство
Коли криза «вдарила» по жителям, багато з яких залишилися без джерела доходу і не змогли виконувати взяті на себе фінансові зобов’язання перед банками, в результаті чого хтось за рішенням суду позбувся

Для бизнеса - Туристическое агентство Saya Travel
От имени ТОО "Saya Travel" приветствуем Вас и надеемся на сотрудничество!          ТОО «Saya Travel» начало свою деятельность с 29.01.2015г.  Несмотря на

Дива Країни - об агентстве
«Дива Країни» — это удивительные путешествия, экскурсии по Киеву и самым красивым городам Украины, уникальные туры по местам Силы Украины и встречи с необыкновенными людьми, которыми богата наша земля.

Принцип Роботи Агентства Нерухомості з оренди житла. |
Багато людей, які не мають свого власного житла, дуже часто стикаються з проблемою оренди квартири. Причому у кожного з них завжди виникає велике бажання знайти хороше житло за короткий період на тривалий

15 лучших печатных реклам 2013 года
Креативные агентства разрабатывают огромное количество разных рекламных кампаний: одни удивляют своей оригинальностью и свежими идеями, другие — шокируют эпатажными образами. Но несмотря на разнообразие

PHD: "Мы очень открытая компания"
   Читать оригинал публикации на sostav.ru     Одной из крупнейших глобальных медийный сетей - PHD - в прошлом году исполнилось 25 лет, а в этом году она празднует 10-летие выхода на российский рынок.

Как я создал digital агентство с smm специализацией - Дневники предпринимателей, истории успеха - Бизнес форум
Бренд-01 Я очень хорошо понимаю что такое бренд. И к построению оного и сведутся мои усилия. При этом для меня построение бренда это не только создание сайта и придумывание названия предприятию,



РЕКЛАМА



Календарь

Спітак: десять Хиросим

Фото: Олександр Мазур Місто Спітак і 58 сіл, які перебували найближче до епіцентру, були повністю знищені. Міста Ленинакан (нинішній Гюмрі), Степанаван, Кировакан ​​(Ванадзор) - сильно зруйновані. Загинуло 25 тис. Чоловік, поранених було понад 17 тис., Опинилися просто неба 514 тис. Чоловік.

ЯК Я ТАМ ВИЯВИВСЯ. Двадцять років тому я навіть у страшному сні не міг уявити, що буду працювати журналістом. Якщо було б знав, постарався б зберегти побільше спогадів про ту драматичною поїздці.

Звістка про Спітакського землетрусу застало мене на посаді молодого фахівця в Інституті геофізики АН УРСР. У радянські часи ми активно співпрацювали з з колегами з Вірменії та Грузії. Ділові стосунки переростали в дружбу. А як могло бути інакше, якщо жителі півдня незмінно добре зустрічали на відрядження і завжди щедро "виставлялися" після кожної захисту дисертації.

Тому цілком природним було рішення, прийняте керівництвом - направити друзям-колегам допомогу, а заодно і провести геофізичні дослідження в зоні землетрусу.

Таким чином, через кілька днів після катастрофи, маленька колона з пари ГАЗ-66 і двох УАЗів рушила в бік Сімферополя, а звідти через Керченську протоку і Кавказ - в Ленінанкан. Фургони вантажівок були набиті теплим одягом, спальними мішками, продуктами - всім тим, що могло стати в нагоді в першу чергу людям, відразу втратили всього.

У зоні руйнування. Мабуть, так влаштована наша пам'ять: на поверхні лежить, щось менш значне, а дійсно страшні спогади заганяються кудись всередину. І для того, щоб вигнати їх із закутків мозку ще потрібно постаратися. Тому спочатку про речі несерйозних, але відтворюють атмосферу тих подій.

Влаштувалися ми на території тамтешнього інституту геофізики. Його співробітників ми звикли бачити в костюмах і краватках біля дошки з незрозумілими викладками або з чаркою коньяку біля накритого столу. Зараз перед нами стояли змарнілі люди в тілогрійка і чоботях. "Так, Андрій, знайшов же ти час вперше приїхати до нас. І зустріти по людськи не можемо", - невесело жартували вони.

У дворі інституту ми поставили армійські намети - в одній була кухня, в інший оселилися водії. Навпаки наметів красувався ГАЗ-66, в коржик зім'ятий звалилися з верхніх поверхів плитами. "Наука", представлена ​​кількома молодими людьми (в тому числі і автором цих рядків), наметової романтики не побажала і обжила лабораторне будівля. Було трохи страшно, що знову почне трясти, тим більше, що на стінах кімнати виднілися неабиякі тріщини. Але в будинку було все таки затишніше. Через пару днів земну твердь знову трохи хитнуло, але ніякого страху не було.

Поки одні займалися розподілом привезеної допомоги, ми намагалися отримати хоч-які наукові дані про стан земної кори в цьому районі. Для цього об'їздили все територію. Такі поїздки дозволили поглянути на те, що сталося в загальному вигляді. Це вдавалося далеко не всім. Адже більшість рятувальників і будівельників були прив'язані до якогось одного ділянці робіт і далі нього вибиралися нечасто.

Оскільки працювати доводилося весь час на холоді, то в поїздках відігрівалися моторошної самогонкою, з характерним запахом чи клею, то чи ще якийсь "хімії". Навіть ніс пальцями затискати доводилося, коли ковтав з армійської фляжки.

Чомусь запам'ятався танк на якийсь із розвилок доріг. Його повинні пам'ятати багато з тих, хто побував у Вірменії в перший місяць після катастрофи. Ніякого екіпажу, ні охорони біля нього не було видно. Навіщо він там красувався так і залишилося незрозумілим. Зрештою машина виявилася нічийною. Через пару місяців після повернення я прочитав в "Комсомолці", що ним зацікавилися студенти, які працювали на відновленні зруйнованих міст. У хлопців була військова кафедра і отриманих знань вистачило, щоб завести машину і підігнати її під ... міськвиконком. Спантеличені військові і чиновники ще довго розбиралися, звідки танк взагалі взявся і що з ним далі робити ...

Ми прибули в Ленінакан в той момент, коли вижили під завалами майже не залишилося. Страшне час, коли люди мало не билися за підйомні крани, щоб підняти плиту і дістати близьких, вже минув. Відбувалася розбирання зруйнованих багатоповерхівок, витяг тел. У перші дні від усвідомлення того, що поруч, в декількох метрах - безліч загиблих, ставало не по собі. Тим більше, що в той час серед руїн почав відчуватися запах тління. І постійно бачиш штабеля трун.

Чомусь запам'яталася склалася як картковий будиночок кімната, свого часу служила спальнею. Відстань між стелею і підлогою - не більш півметра. Стіна обрушилася і видно то, що було всередині - сплющена ліжко, пом'ятий телевізор. Одного вечора, вже в темряві, водій просить заїхати до знайомого, який працює на розбиранні завалів на околиці міста. Сидимо в армійському наметі, п'ємо чай. До нас підсідає хлопець слов'янської зовнішності. Він з Росії, працює зварювальником. Кружка з чаєм в руках хлопця помітно тремтить. Розповідає, що купа бетону, темніють неподалік - дитячий садок. Уцілілих немає жодного. Зараз вже не поспішають - рятувати нікого, витягають тіла. Точніше - тільця. Ця зустріч запам'яталася найбільше.

ТРОХИ ЕМОЦІЙ. В силу віку, мені є з чим порівнювати ті давні події. Я не був на самій Чорнобильській АЕС, але досить постояв з радіометром на КПП при в'їзді в Київ. Співпраця з українським Червоним Хрестом дало можливість познайомитися з роботою польових госпіталів, які розгортають в зонах стихійних лих. Так ось, після Спитакского землетрусу проявилося, то гарне, що було в СРСР і яке не бажають бачити "свідомі українці" і на чому спекулюють нинішні комуністи. Можливо, в Вірменії це проявилося в останній раз. Я говорю про щирому співчутті, рухатися безліччю людей незалежно від національності і тієї економічної потужності, які вдалося кинути в Вірменію. У Спітаку наочно відчувалося, якими ресурсами володів СРСР. Незважаючи на Чорнобиль, афганську війну і бардак в економіці. Думаю, станься така катастрофа в будь-якій країні третього світу, все так би і залишилося в руїнах. Однак Вірменія встигла хоча б частково відновитися.

Так, бардака вистачало і тоді. Для розбирання завалів таких масштабів явно не вистачало техніки, нехай і зігнаної з усього Союзу. Не вистачало спеців, які вміють працювати серед завалів. Ми тоді дивувалися, наприклад, японцям, збройним необхідним інструментом. Адже іноді вистачало достатньо було піддомкратити плиту на кілька сантиметрів, щоб витягнути постраждалого. А гідравлічні ножиці перекушувати арматуру як дріт і циркулярки, що дозволяли вирізати шматки бетону? Додайте до цього навчених на пошук людей собак і електроніку, яка дозволяла "відчути" заваленого, але живу людину. Я вже не кажу про надувних госпіталях, готовими прийняти пацієнтів в лічені години. Нічого такого у нас в той час не було.

Іноземці навчили багато чому і потрібно бути їм вдячними, але все одно головний тягар ліквідації та відновлення взяли на себе інші. Самі звичайні люди. Ті, кого, зараз іноді зневажливо називають "совками": будівельники, військові та рятувальники, що розбирали завали; лікарі, що падали з ніг біля тисяч покалічених, розчавлених людей. Та й багатьох чиновників, які підтримували в роботі всю ту величезну структуру допомоги теж варто згадати.

ПРИЧИНИ ТРАГЕДІЇ

Чому під час землетрусу було стільки жертв? Адже близьке по силі землетрус рік потому в Каліфорнії (місцевості не менше щільно населеної) забрав життя 65 (!) Чоловік, поранених залишило близько 3 тис., А втратили житло "всього" 14 тис. Чоловік. Це на три порядки менше за жертвами. Подібних прикладів можна навести чимало якщо говорити про землетруси на територіях розвинених країн.

Андрій НІКОНОВ, професор Інституту фізики Землі Російської АН вважає, що "в рівні цивілізованості, в ставленні до людського життя, особистісним, особистим і суспільним цінностям". Він стверджує, що цілком конкретну відповідь дан в звіті групи фахівців, які працювали за завданням Політбюро ЦК КПРС. Звіт цей не отримав ні тоді, ні пізніше необхідної розголосу. Коротке газетне виклад виглядало так: "Основною причиною катастрофічних наслідків землетрусу стала не стільки специфіка поштовхів, скільки неприпустимі відступу від норм проектування, кричущі недоліки самих проектів і надзвичайно низьку якість будівництва". Простіше кажучи, масовий безлад в будівництві протягом десятиліть.

Так само огидно проявила себе система цивільної оборони СРСР. Згадайте, адже ми готувалися до ядерної війни з масовими руйнуваннями. Спітак показав, що ефективна ГО існувала тільки в далеких від реальності звітах відставних генералів, її очолювали.

Але ж ці генерали повинні були до тонкощів обміркувати технологію порятунку людей із завалів. Про що йде мова? Коли будівля руйнується, частина уламків обсипається всередину його периметра, а частина падає поруч зі стінами, утворюючи біля стін завали. Тут живих бути не може, вони вже розчавлені уламками. Врятувати можна тих, хто перебувати в центрі будівлі, в перших поверхах. Але до них потрібно встигнути добратися. Якщо протягом доби після землетрусу нічого не робити, 90% постраждалих помирає від ефекту тривалого здавлювання. Якщо вантаж добу лежить на кінцівки, то в організмі відбуваються незворотні зміни, що ведуть до летального результату.

Найефективніший спосіб: швидко відсунути уламки від стін потужними бульдозерами, звільнивши дверні та віконні прорізи, запустити всередину гірських рятувальників і шахтарів. Така методика не знає жалю до загиблих, але дозволяє визволити до живих.

Так ось, у Вірменії на якомусь обов'язковому нараді високих чиновників якийсь інженер намагався втовкмачити Рижкова, що потрібно застосувати саме бульдозери. Він не був почутий прем'єром. Чиновники були поглинені закликами один до одного "негайно організувати допомогу" і "напружити всі сили". На слова "розумника очкастого" уваги не звернули. Ось і билися люди за кожен підйомний кран, яких було вкрай мало в перші дні. А ті, що були, просто не могли під'їхати до місця через завали.

На жаль, поведінка нинішніх можновладців під час все більш частих техногенних катастроф показує, що нічому ми не вчимося. Свідчення цього - показові поїдання генералом огірків біля перевернутих цистерн з фосфором і порятунок кішок міністром у будинку, який вибухнув. Та й президент у білій сорочці, метушащійся з лопатою руках на тлі пожежі - все це дуже показово ...

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

А гідравлічні ножиці перекушувати арматуру як дріт і циркулярки, що дозволяли вирізати шматки бетону?
Про що йде мова?

Реклама



Новости