13 січня 2015
Король Абдалла ібн Абдель-Азіз знаходиться в глибокій комі і на думку кращих фахівців світу навряд чи вийде з цього стану. Різке погіршення стану здоров'я короля знову розпалило суперечки щодо кандидатури його наступника і майбутнього всієї країни і навіть всього регіону Перської затоки. Причому зараз ці проблеми постали особливо гостро, зросла вірогідність того, що в 2015 році до влади в цій країні прийде новий король. Разом з тим до сих пір триває дискусія з питання про те, хто ж саме стане спадкоємцем нинішнього монарха.
Король при смерті?
Абдаллі ібн Абдель-Азізу зараз 91 рік, і він переніс уже кілька хірургічних операцій на попереку. Спочатку в Ер-Ріяді заявили, що короля направили в лікарню для здачі деяких аналізів, проте потім з'ясувалося, що у нього пневмонія і він не може дихати самостійно. Уже багато років Абдалла відчуває тягу до паління, і деякі джерела повідомляють про те, що у нього до того ж рак легенів. Правда, трохи пізніше з саудівської столиці почали лунати заяви про те, що після інтенсивного лікування королю стало краще і він йде на поправку. Однак в це віриться насилу. Принаймні виникає питання, чому в останні дні Ер-Ріяд кожен день відвідують візитери з США, що представляють найрізноманітніші політичні кола і відомства. А це говорить тільки про одне - Вашингтон готується до відходу нинішнього короля КСА і намагається контролювати процес зміни влади в цій країні, щоб там не сталося гострої боротьби за спадок. Адже США самі зробили так, що від Саудівської Аравії багато в чому залежить цілий ряд факторів глобального та 
регіонального значення: енергетична стабільність в світі, що особливо актуально зараз, коли Ер-Ріяд при координації з Вашингтоном грає на різке зниження цін на нафту на світовому ринку для того, щоб максимально послабити економіку Росії і Ірану; майбутнє Сирії, де саудівці грають вирішальну роль в справі реалізації планів з повалення уряду Башара Асада; ситуація в Іраку, де Ер-Ріяд докладає максимум зусиль для ослаблення позицій шиїтського уряду в Багдаді; боротьба з ІГІЛ, яка багато в чому фінансується з саудівської скарбниці; хід переговорів щодо іранської ядерної програми, в які саудівці лізуть нахабно, хоча і не є їх учасником; військово-політична безпека в Перській затоці; стабільність в Єгипті, де перебування при владі військових спирається на фінансову допомогу КСА; рішення палестинської проблеми; ситуація в Ємені і т.д.
До чого призведе зміна режиму в Саудівській Аравії?
Зробивши Саудівську Аравію своїм основним стратегічним партнером на Близькому Сході, Вашингтон тим самим склав усі яйця в один кошик. І тепер готується пожинати плоди настільки недалекоглядної політики. Адже від того, що станеться після смерті короля Абдалли, залежать численні американські інтереси в регіоні. У США немає іншого потужного союзника, за винятком Ізраїлю, але Ізраїль - не арабський країна, і спиратися на нього в арабському світі просто нерозумно в нинішніх умовах. Найбільша країна регіону - Іран - теж не є арабською державою. І бігти до нього з простягнутою рукою в пошуках стратегічного партнера - не зрозуміють республіканці, так і араби Аравійського півострова теж. А Єгипет, який завжди був лідером арабського світу, зруйнований «кольоровою революцією», яку США розпалили разом з Саудівської Аравії і Катаром. Решта країн або не тягнуть на роль лідера арабів, або сильно ослаблені «арабською весною». Зокрема, Ірак або Сирія. Тому для Вашингтона зараз найважливіше - плавний перехід влади в КСА.
Інакше може статися розкол у правлячій династії, всередині якої і так багато розбіжностей. Тим більше що старе покоління, що складається з синів засновника КСА, підпирають молодші принци - онуки та інші молодші родичі короля Абдель-Азіза, який створив королівство. Крім того, в Саудівській Аравії багато інших кланів і сімей, за походженням не менше шляхетних ніж Аль-Сауд, які хотіли б відновити хоча б частину втрачених прав. Не кажучи вже про технократів, які виступають за тотальну модернізацію країни, розуміючи, що її подальше перебування в вимірах 18-го століття може закінчитися повним колапсом режиму і розпадом держави, штучно створеного 85 років тому британцями на базі осколків 
Османської імперії. У Неджи переважають ваххабіти, в Хіджазу і на північному заході - суніти, в Східній провінції - шиїти, на півдні - ісмаіліти, на південному заході - єменські племена, багато з яких прихильники шиїзму. Тим більше все це відбувається в умовах загального загострення в КСА суніти-шиїтського протистояння. Та й по зовнішньому периметру кордонів королівства не все спокійно. В Іраку йде війна між ІГІЛ і силами, що підтримують шиїтський уряд в Багдаді, в Сирії давно палає кровопролитний конфлікт, який сам же Ер-Ріяд і розпалив. У Ємені до влади прийшли шиїтські повстанці-хусісти, підтримувані Іраном. З самим Іраном відносини дуже напружені, знову ж з ініціативи саудівців, які бачать в Тегерані конкурента і шиїтську революційну загрозу. Та й з сусідніми арабськими країнами Аравії справи йдуть зовсім не гладко. Багато хто передбачає розпад КСА на 3-4 держави, що і було до освіти королівства. Тим більше що в країні посилюється хвиля терористичної загрози під впливом ІГІЛ, а престиж короля як зберігача двох святинь Ісламу (Мекка і Медина) впав через саудівського руйнівного втручання всюди в арабському світі. Лунають навіть заклики провідних улемів передати справи хаджу і управління двома святинями в руки Всесвітньої ради муфтіїв. А якщо КСА розпадеться, то по регіону прокотиться хвиля революційних потрясінь, спрямованих проти консервативних режимів Аравії в цілому. При цьому зросте роль радикального ісламізму, який вже отримав майже реальне державне утворення в особі ІГІЛ.
Основні претенденти
Наслідний принц саудівської династії Сальман (1935 року народження) зараз займає посаду міністра оборони країни і вже кілька місяців очолює засідання уряду. Отримавши право на спадкування престолу в 2012 році, він представляв короля Абдаллу майже у всіх закордонних поїздках. До свого обрання спадкоємцем престолу Сальман протягом 48 років був главою адміністрації Ер-Ріяда. Коли в 1963 році він отримав цю посаду, в місті проживало в цілому 200 тисяч жителів, проте зараз їх кількість збільшилася, склавши близько п'яти мільйонів чоловік. Його кандидатура в якості нового правителя вважається найбільш придатною, хоча він сам дуже хворий. І йому ось-ось виповниться 80 років. Крім того, в 80-х роках під час радянського перебування в Афганістані Сальман курирував збір фінансової допомоги афганським моджахедам і по цій лінії підтримував тісну співпрацю з ваххабітськими колами Саудівської Аравії.
Через проблеми зі здоров'ям Сальмана в лютому 2013 року заступником спадкоємця був оголошений принц Мугрін, щоб не порушувати принцип спадкоємності в престолонаслідування. Мугрін (1945 року народження, тобто йому вже 70 років) здобув освіту в Королівському авіаційному коледжі Великобританії, а потім був зарахований льотчиком у військово-повітряні сили Саудівської Аравії. Згодом його призначили на посаду губернатора провінції Медіна, а потім він очолив саудівську службу розвідки. Крім усього іншого, Мугрін підтримує тісні зв'язки з королем Абдаллою.
Всі троє (Абдалла, Сальман і Мугрін) є синами короля Абдель-Азіза, засновника саудівської династії, у якого всього налічується 45 синів. На даний момент діти Абдель-Азіза входять до складу «Вищого сімейного ради» ( "Шура Бейат"), який був утворений Абдаллою в 2007 році для спрощення процесу вибору престолонаслідника. Більшість експертів сходяться на думці про те, що Мугрін - це останній ефективний політик з усіх синів Абдул-Азіза, тому, коли і якщо він стане наслідним принцом після приходу до влади Сальмана, династії Саудидов буде непросто вибрати наступних претендентів на владу вже з онуків свого засновника. Дана обставина поставить правлячу династію королівства перед кризою законності, з яким їй ще не доводилося стикатися за всю свою історію.
Молоде покоління рветься до влади
У будь-якому випадку, з приблизно 1500 принців, які складають кістяк правлячої династії КСА, доступ на самий верх отримають одиниці. Тільки законних синів у нього було 45, і невідомо скільки від рабинь-наложниць. Якщо кожен з них мав хоча б стільки ж синів, як нинішній король Абдалла (15), і хоча б половину цієї кількості має кожен з онуків (а старшим з них вже за 70 років), то «кадровий резерв» виявиться вельми значний. Серед цієї когорти принців найбільш гідними вважаються ті, хто і по материнській лінії походять від чистокровних саудовок з племінної еліти. Після Мугріна бін Абдель-Азіза наступним за впливовістю є син короля Мутебі бін Абдалла. Він перший з онуків короля-засновника, що зайняли в останні роки ключові позиції в державі, тобто в силовому блоці. Він багато років був заступником свого батька, що тримали в своїх руках керівництво Національною гвардією, найважливішого владного інструменту - 70-тисячного війська, набраного з бедуїнів. У 2010 році король передав командування синові, а в 2013 році максимально підвищив статус цієї силової структури, утворивши Міністерство національної гвардії, і тим самим формально зрівняв повноваження його голови з повноваженнями міністрів оборони і внутрішніх справ. Перше з них, як уже зазначено вище, очолює наслідний принц.
А ось міністром внутрішніх справ у 2012 році став принц Мохаммед бін Найєф (зараз йому 55 років). Пост перейшов до нього у спадок від батька, колишнього одночасно наслідним принцом (помер в червні 2012 року, мав «всього» 5 синів). Довгі роки принц Мохаммед був заступником міністра, який відповідав, зокрема, за боротьбу проти терористичних формувань.
Ще один сильна людина з числа «онуків» - принц Бандар бін Султан. Це досить відома особа ще з тих часів, коли його батько займав пост міністра оборони і був наслідним принцом (помер в жовтні 2011 року). З початку президентства Рейгана майже до кінця президентства Буша-молодшого Бандар був послом Саудівської Аравії в США, причому міг вільно відвідувати Білий дім, коли забажає. Не випадково у нього була кличка «Бандар Буш». Після повернення з Вашингтона король Абдалла призначив його спочатку генеральним секретарем Ради національної безпеки, а потім ще й главою зовнішньої розвідки. Правда, проваливши всі саудівські зусилля по зміні режимів в Сирії та Іраку, Бандар влітку 2014 року було знято і пішов в тінь.
Є ще два губернатора найважливіших провінцій - столичної та Східної, де зосереджені основні поклади нафти. Губернатором Ер-Ріяда в 2012 році призначений Халед бін Бандар, син найстаршого з нині живих синів засновника Саудівської Аравії, і вже в силу цього вельми шанованого і впливового члена правлячої сім'ї. До свого призначення на пост столичного мера принц Халед був командувачем сухопутними військами. Губернатор Східної провінції Сауд бін Найєф до свого призначення в січні 2013 року вже був віце-губернатором цього регіону, довгий час працював послом в Іспанії, кілька місяців був начальником канцелярії свого батька - наслідного принца. Але смерть принца Найефа не поклала край його кар'єрі, навпроти, він став однією з найвпливовіших фігур серед «онуків», так як знає механізми контролю за фінансовими потоками від експорту нафти.
***************
У будь-якому випадку, поки що ясно одне - швидше за все в разі смерті короля влада перейде до спадкоємцю принцу або його заступнику. Тобто правити буде останнє покоління синів короля-засновника, що знаходиться в старечому віці і далеке від того, щоб мати міцне здоров'я. І воно навряд чи піде на будь-які серйозні рішення. Його функція буде дуже обмежена - забезпечити спадкоємність поколінь династії Аль Сауд. Так що суттєвих позитивних змін в політиці КСА очікувати не варто. Але це якраз слабке місце, так як мова йде про консервацію, а не вирішення проблем. Тим більше що Ер-Ріяд наражає себе на небезпеку фінансового характеру, далі опускаючи ціни на нафту, йдучи на поводу у США. А це вже викликає невдоволення інших принців і племінних кланів, які отримують дивіденди від нафтових доходів. Їх лідером умовно є принц Валід бін Таляль - племінник короля. Ось він якраз і уособлює те покоління технократів, яке хоче реформи і модернізації заради виживання своєї країни як єдиної держави. Але поки їх шанси малі, якщо тільки вони не підуть на конфлікт при передачі влади в разі смерті короля Абдалли.
Володимир Алексєєв, Спеціально для Iran.ru
джерело: Iran.ru
Поділитися:
Король при смерті?
До чого призведе зміна режиму в Саудівській Аравії?
