Зрадники в Криму вже поплатилися за зраду - Шкірай, Севастополь, Росія, ВСУ, Оглядач

Чинний суддя Голосіївського районного суду Києва Микола Шкірай, останнім часом виконуючий обов'язки голови цієї судової інстанції - один з небагатьох служителів Феміди, які після анексії Криму виїхали з півострова - незважаючи на "золоті гори", які обіцяли їм окупанти.

Він - один з перших українських суддів, які взялися за вкрай важливу справу: встановлення факту агресії Російської Федерації щодо нашої країни в позовах окремих громадян України. І саме Шкірай виніс резонансне рішення: заборонити державі Україна виплачувати Росії "борг Януковича" в розмірі 3 мільярдів доларів.

У першій частині інтерв'ю OBOZREVATEL Микола Шкірай розповів про суддів-зрадників і тому, як вони поплатилися за зраду України, про свою зустріч з "зеленими чоловічками", про свавілля, яке творять окупанти в Криму і про реальні настрої людей на включеному півострові.

Микола Шкірай, суддя Голосіївського райсуду міста Києва

- Пане Миколо, до початку роботи в Голосіївському районному суді ви працювали в Криму. Виїхали звідти на материкову Україну на початку окупації. Як це сталося і чому ви зважилися все кинути?

- У Балаклавському суді міста Севастополя я працював з 2009 року. Виконував в тому числі обов'язки голови суду. Так що бачив, як в середині лютого 2014 року в Криму почали з'являтися військові Російської Федерації в формі без розпізнавальних знаків. Так звані "ввічливі зелені чоловічки" зі зброєю, які використовували військову техніку, теж без розпізнавальних знаків.

Зі ЗМІ я дізнався, що Збройні сили Російської Федерації, порушуючи норми чинних міжнародно-правових зобов'язань, в лютому 2014 року незаконно перетнули державний кордон України і блокували українські військові частини.

На власні очі я спостерігав, як збройні підрозділи РФ захопили і блокували військову частину прикордонників в Балаклаві.

На той час уже були створені і озброєні протизаконні формування, переважно з місцевих жителів. Керували цими формуваннями офіцери спецслужб Російської Федерації, а Чорноморський флот Росії заблокував українські порти з кораблями ВМС України.

Сергій Аксьонов проголосив себе главою Ради міністрів АРК і просив президента РФ Володимира Путіна "забезпечити мир в Криму". Останній звернувся до Ради Федерацій РФ, який дав згоду на використання на території України Збройних сил Російської Федерації, що призвело до збройного захоплення і військової окупації невід'ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

- Пам'ятайте конкретний момент, коли ви вперше зрозуміли, що відбувається?

- Уже з середини лютого в місті почали з'являтися "блокпости". Кругом стояли блоки ФС-ні, "будки" поставили, "самооборона" вже сформувалася. Уже на той момент на півострові були "козачки" і їздили мотоциклісти "Хірурга" -Залдостанова ... Якщо чесно, навіть страшнувато було. Тому що їдеш, а машину зупиняють п'яні озброєні люди.

- Що стало переломним моментом для вас, після чого ви вирішили виїхати з Криму?

- Для мене цим днем ​​стало 10 березня 2014 року. Пам'ятаю, я тоді засидівся на роботі, вийшов десь після 9 вечора. Відразу біля входу в будівлю суду мене оточили "зелені чоловічки" без розпізнавальних знаків. Один з них кричить: "Ось голова!"

Читайте також:

Слово за слово ... Почали вони від мене вимагати, щоб я зняв з будівлі суду український прапор. Вони тоді вже всюди наші державні прапори зривали і вивішували замість них російські. Вимагали грубо: "Ти що, козел, не зрозумів ?!"

Я намагався їх заспокоїти. Кажу: "Я розумію, що ви тільки що з гір спустилися, але ми ж усі цивілізовані люди". Мабуть, цим згадуванням про горах я їх тільки ще більше розлютив.

Особливо буйним там був такий низькорослий. Я з ним найбільше перепалку вів. Раптом в якийсь момент хтось з натовпу цих "зелених чоловічків" несподівано вдарив мене прикладом в щелепу. Вибили 4 зуби мені. Хоча я відразу і не зрозумів, тому що рот відразу кров'ю наповнився ...

І тоді я з ними зчепився. Схопив цього низькорослого, що найближче був, зірвав з нього шолом, Балаклаву - і ... вкусив за вухо. А іншому палець викрутив.

- Вам дуже дісталося тоді?

- Так. Мені тоді сильно дісталося. Вони мене побуцалі. Потім пострибали в машини - і поїхали.

В той же день я написав заяву про відпустку. І вже назавтра, 11 березня, виїхав з півострова.

Виїжджав теж з проблемами. Зупиняли постійно то "козачки", то "зелені чоловічки" ... Але прорвався.

- Ви поїхали, бо боялися за своє життя?

- Навіть не тому. Я, скоріше, зрозумів, що вплинути реально на ситуацію не можу. Через якийсь тиждень після мого від'їзду відбувся так званий референдум в Криму. А до цього нас змушували співпрацювати з окупантами. Голова Апеляційного суду АР Крим проводив збори суддів, і, як мені відомо, умовляв служити окупантам. Всяке було ...

Коли я зрозумів, що цьому беззаконню протистояти не можу, то поїхав до Києва, щоб розібратися, як далі діяти.

Було зрозуміло, що відбувається щось, що не має до закону ніякого відношення. Тому я взяв відпустку, поїхав і вже на материковій частині України лікувався і "відходив" від зустрічі з "зеленими чоловічками".

- На півострів після цього ще їздили?

- У квітні 2014 року. Забрав свою трудову книжку, взяв розрахунок ... Мої речі з квартири вивозив вже знайомий з Миколаєва на "Москвичі". Копію особової справи передав помічник. І я написав заяву до Вищої кваліфікаційної комісії України про переведення.

У травні мене прикріпили до Голосіївського районного суду. Я ходив туди на роботу, отримував зарплату. Але указ президента про переведення з'явився рівно через рік, 7 квітня 2015 року.

Читайте також:

- А інші ваші колеги? Хтось ще виїхав?

- Тих, про кого точно знаю, що виїхали, можна по пальцях перерахувати. Буцмак з Гагарінського районного суду міста Севастополя перевівся в Білу Церкву. Юненко, що в Севастопольському апеляційному суді працював, до відставки допрацьовував у Вінницькому апеляційному суді. Деякі судді звідти перевелися в Апеляційний суд міста Києва.

- А більшість залишилися там?

- Так. Спокусилися хорошою зарплатою, яку запропонували окупанти. Російські тільки зайшли, почали платити суддям значно більшу винагороду. Виходило так, що в районних судах судді стали отримувати набагато більше, ніж при Україну.

З Балаклави я взагалі один поїхав. Хоча збирав усіх, переконував не зраджувати Україну. Був у нас суддя, у нього батько взагалі в Генштабі ЗСУ працює. Кажу йому: "Ти ж тут не залишишся все одно, у тебе ж батько військовий". А він: "Ні, така зарплата - залишуся!"

І вони все там залишилися.

Правда, раділи недовго зарплатам. Після анексії вони почали писати рішення іменем РФ, посилаючись на російські закони. А друк ставили українську. Хоча Державна судова адміністрація України видала наказ її анулювати, вважати недійсною.

Деяких суддів росіяни залишили. Більшість же зрадників окупанти вигнали з судів у 2015 році.

- Є, виходить, справедливість ...

- В Україні щодо цих суддів порушені кримінальні виробництва.

Тобто вони вже не зможуть сюди приїхати.

І що цікаво: жоден з них не написав заяви, що прошу, мовляв, звільнити мене з суддів України, оскільки ми вже живемо в Росії, така і така ситуація ... Одні міліціонери здогадалися це зробити.

- На момент окупації які настрої в Криму були?

- Окупанти розкрутили і в Севастополі, і по всій території Криму справжній психоз.

- А зараз?

- А зараз всі мої знайомі звідти криком кричать: "Ой, куди бігти?", Звертаються за іншими радами - наприклад, як виїхати в Прибалтику. Змінюють прізвища, змінюють паспорта, лише щоб там не значилося "АР Крим". Тому що це - клеймо.

- Виходить, не так добре їм "в Росії", як вони сподівалися?

- Знаєте, я періодично цікавлюся, що там діється. Наприклад, в Севастополі був величезний ТЦ "Муссон" - закрили. Деякі супермаркети закрили. Зараз забирають ринок "Чайка" ...

Люди виють.

Читайте також:

Я в останній раз туди в 2015 році їздив - насилу продав частину особистого майна.

У них вже тоді настрій почало змінюватися. Але ще говорили: "Нічого, будемо чекати, будемо чекати" ... А через два роки дочекалися - у людей почали відбирати власність. А величезні ціни на всі нівелювали ті хороші пенсії, якими кримських пенсіонерів купили.

Потім зрадників з наших колишніх військових частин, що залишилися в Криму, відправили на північ. Зате в Крим нагнали вже десь близько мільйона сибіряків, з тундри. Зрозуміло, їхали вони з радістю: одна справа 8 місяців в шубі і унтах проходити і зовсім інше - стільки ж в шортах.

Вони приїхали, прогрілися на сонечку трохи - і почали чудеса витворяти. "Віджимають бізнесу" ...

Я мовчу вже про те, скільки відібрали державної власності. Профспілкові санаторії, яких в Криму було дуже багато. Навіть єдиний український кран, який стояв в Севастополі, забрали, щоб керченський міст добудувати. І тепер без того крана в Запоріжжі не можуть свій міст завершити. Тому що проект розрахований саме під той кран ...

І це свавілля триває.

Далі буде...

Ти ще не підписаний на наш Telegram ? Швидко тисни!