"Війна з Іраном неминуча і вона може стати ядерною": Аналітика Накануне.RU

"Війна з Іраном неминуча і вона може стати ядерною"

Сполучені Штати мінімізують Китай і Росію, і останнім цвяхом в їх труну буде Іран, який є головною метою Ізраїлю. Про це не так давно заявляв колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер. "Контролюючи нафту - ви контролюєте нації; контролюючи їжу - ви контролюєте народи. Ми говорили нашим військовим, що нам доведеться взяти на себе сім близькосхідних країн через ресурсів, і вони практично завершили свою роботу", - сказав він. Однак уже ясно, що Іран легкою здобиччю для американців не стане. Ісламська республіка як і раніше загрожує перекриттям Ормузської протоки, а незабаром там пройдуть нові навчання Корпусу вартових ісламської революції. Учасник боїв в Сербії і Придністров'я, військовий оглядач Владислав Шуригін розповів Накануне.RU, який буде війна в Ірані і чим Махмуд Ахмадінежад відрізняється від Мілошевича.

Питання: Які у Вас прогнози на розвиток ситуації навколо Ірану?

Владислав Шуригін: Я думаю, що війна неминуча. Фактично вона вже почалася, як кажуть в музиканти, йде загравання. Сторони маневрують і вибудовують найбільш зручні для себе комбінації. Іран намагається демонстративними діями відбити у США полювання до війни, а США спокійно і методично обкладають Іран, намагаються поставити його в режим санкцій, позбавляють його фінансів, перебазують в район свої угруповання і підбивають остаточний список союзників, формуючи коаліцію. Тому я думаю, що конфлікту між коаліцією і Іраном уникнути неможливо.

Питання: Як же бути з недавньою заявою Обами про те, що Америка може потягнути тільки одну війну, адже з початком війни з Іраном їх стане три замість однієї?

Владислав Шуригін: Збройні сили США зараз перебувають на піку своєї бойової готовності, вони мають за спиною досвід 10-річної безперервної війни, дуже добре знають регіон, добре відмобілізувати, добре озброєні. Так, є чимало проблем, які треба вирішувати: застарілість техніки, необхідність ремонту та інше, але, в принципі, я впевнений, що саме зараз США можуть вирішити свою військову задачу в максимально швидкі терміни.

(для збільшення клікніть на фото)

Питання: Які цілі будуть у цього бліцкригу?

Владислав Шуригін: Цілей може бути кілька. Найближча мета - позбавити Іран наступального потенціалу і зруйнувати його основну інфраструктуру. Для цього буде проводитися велика повітряно-космічна операція, в ході якої ударами з повітря авіацією США і їх союзниками буде виноситися військовий потенціал Ірану, системи ППО і методично руйнуватися вся його інфраструктура, починаючи від заводів, пов'язаних з ядерним циклом, закінчуючи простий енергетикою. Це багато в чому югославський сценарій. Якщо в результаті цих зусиль не відбудеться остаточного краху державності Ірану, то США можуть виявитися перед необхідністю проводити сухопутну операцію. Цього вони будуть намагатися уникнути якомога довше, тому що в цьому випадку війна вже може знайти куди більш кривавий характер, з великою кількістю втрат, ніж це було на етапі повітряно-космічної операції, де США можуть використовувати своє технічна перевага.

Питання: Прийнято вважати, що не тактика Америки - атакувати в лоб таку фортецю, як Іран. Деякі аналітики впевнені, що Америка буде душити Іран економічними санкціями, а не воювати, тим більше що на носі вибори.

Владислав Шуригін: Повторюся, зараз йде загравання. Вибудовування самої ситуації. Питання, коли американці вирішуватися на війну - відкритий.

Теоретично Америка ніколи не воює вчасно виборів. Максимальний термін початку війни - це початок літа, а до кінця літа американці повинні будуть завершити активну частину компанії, тому що входити в вибори з незакінченою війною - значить програвати вибори. Нескінченно затягувати момент початку війни невигідно, американці досить жорстко збудували громадську думку всередині країни, про те, що погані хлопці з Ірану повинні бути покарані. Американське суспільство до цього готове. Якщо ж чекати до закінчення виборів, то невідомо, чи буде готовий розпочати цю війну наступний президент - не факт, адже, що це буде Обама.

Питання: Уявімо, що вона вже йде, які козирі Іран може витягнути з рукава?

Владислав Шуригін: Улюблена тактика американців - "забомбити в кам'яний вік". Відкинути країну ударами в стан повної прострації і дисфункції - це мрія американців. Наскільки це можливо? Я думаю, що з великою часткою ймовірності можна здійснити. Безумовно, військовий потенціал США і Ірану не можна порівняти. З іншого боку, іранці фанатичні, іранське командування - НЕ іракське командування, це іншого складу люди, цілком можливо, що Іран зможе сплутати карти. Якщо Іран відразу вийде зі становища, що обороняється фортеці, яку середньовічні лицарі здалеку закидають камінням з трібушетов і почне активні дії - розгорне на море свої військово-морські сили, почне полювання за американськими ударними угрупованнями, - то не факт, що перемога дістанеться Америці легкою ціною.

Я допускаю, що якщо Америка почне нести відчутних втрат, вона зірветься і застосує ядерну зброю.

Питання: Часто говорять, Ірану не пощастило, що він так і не зміг придбати С-300 у Росії. Розвинена система ППО вважається єдиним засобом оборони від американської військової машини. Наскільки це справедливо для Ірану?

Владислав Шуригін: Безумовно, Ірану не пощастило, що С-300 Ірану Росія не продала. Незважаючи на те, що були укладені угоди, в останній момент Росія заморозила ці угоди, Іран не отримав критично важливий комплекс. Проте, на озброєнні Ірану знаходяться дуже ефективні комплекси "Тор", ряд інших систем ППО, авіація. Але, зрозуміло, потенціал непорівнянний. США будуть намагатися максимально використовувати свою технологічну перевагу, щоб дистанційно паралізувати іранську оборону.

Я думаю, що якби Іран мав кількома дивізіонами ППО, наприклад, мова б йшла про п'ять-шість дивізіонах, то в цьому випадку розгром Ірану з повітря зажадав би граничного напруження американських сил і набагато більшою підготовки. Зав'язані в одну систему далекі важкі комплекси С-300, комплекси ближньої дії "Тор", які після модернізації є бойовими протиповітряними роботами, з урахуванням іранської місцевості і підготовки іранців зіграли б серйозну роль.

Питання: В якому періоді з військової точки зору і технологічно зараз знаходиться ВС Ірану? У 90-х, 80-х або в XXI столітті?

Владислав Шуригін: Іран, безумовно, ще країна XX століття. Він ще знаходиться в стані переходу від збройних сил середини XX століття до сучасних ВС. У нього є поодинокі комплекси, поодинокі системи (не в кількості штук, звичайно, а в типах), які вже відповідають вимогам сьогоднішнього дня, але іранська армія ще далека від того, щоб вважатися сучасної, велика частина озброєнь - друга половина XX століття. Озброєння Ірану було розраховане на війну на сухопуття, на війну, яка йшла в 80-і роки між Іраном і Іраком. Іран докладає серйозних зусиль до вдосконалення свого збройового парку, свого ВПК і майже кожен місяць заявляє про випробування чергових нових систем, але дуже складно зрозуміти - чи є це піар-ходом, для залякування супротивника або за цим стоїть щось реальне. Головна перевага же США полягає у високому ступені інформаційної насиченості військ. Американці мають блискучі, чудові засоби розвідки і цілевказівки, все це зав'язано на єдині керуючі комплекси, що дозволяє дуже швидко виявляти противника і знищувати. Однак, це далеко не абсолютне зброю. Згадаймо уроки Югославії, звичайно, тоді американська армія не мала такого технічного оснащення, яке є зараз, але і сама гірничо-лісиста місцевість і клімат дозволили використовувати маскування, якій американці не змогли нічого протиставити. Незважаючи на три місяці бомбардувань, військовий потенціал Югославії був знищений менш ніж на три відсотки до закінчення війни. У військовому відношенні ці бомбардування не дали нічого.

Питання: Уявімо, що за місяць Іран зробить ядерну бомбу. Як це змінить розстановку сил? Чи буде взагалі тоді війна?

Владислав Шуригін: Це, безумовно, зупинить американців, силової операції не почнеться точно. Розпочнеться удушення санкціями, спроба налаштувати весь світ проти Ірану і деструктуріровать Іран ненасильницькими методами.

Питання: Іронія долі? Виходить, що для самого Ірану і країн, з ним межують, краще б, щоб бомба була?

Владислав Шуригін: У кого є бомба, той може спати спокійно. Ми не бачимо ніяких загроз для режиму Північної Кореї, американці при всій своїй нелюбові до цього режиму, вважають за краще його просто не помічати, бо той десяток-півтора ядерних боєприпасів - це серйозний козир, що змушує їх триматися в стороні.

Питання: Перед початком війни в Іраку багато говорили, що Ірак стане для США новим В'єтнамом, до цього в'єтнамський сценарій передрікали афганської кампанії. Час показав, що ці прогнози не збулися. Чи є загроза зав'язнути в нескінченно виснажливої ​​партизанської війни в Ірані?

Владислав Шуригін: Якщо американці почнуть сухопутну операцію, вони надовго повгрузають в Ірані. Ще раз підкреслю, до сухопутної операції не дійде, мені здається. Іран будуть змішувати з землею. Американці колись зробили це з Югославією. Цей досвід знаходиться в мізках американських військових і політиків. Коли за три місяці бомбардувань Югославія опинилася на межі повного колапсу, коли були розгромлені практично всі мости, технологічні центри, далі почалося знищення енергосистеми Югославії - почалися удари по ТЕЦ, вузлів керування енергетикою. Це, повторюся, при тому, що військові об'єкти виявилися практично недоторканими. У якийсь момент нерви у югославського керівництва не витримали, і Мілошевич запросив пощади у американців. З Іраном будуть діяти за тією ж схемою, завдання: довести Іран до повного виснаження, привести до влади лояльних людей і підтримувати їх міццю радянських багнетів.

(клікніть на фото для збільшення)

Довідка: У 2007 році Росія і Іран, скориставшись виходом з договору Гор-Черномирдін, завдяки якому Іран отримав вікно можливості щодо купівлі російської військової техніки, уклали контракт на постачання Тегерану п'яти дивізіонів зенітно-ракетних комплексів С-300. За оцінками експертів, ці комплекси здатні ефективно захищати повітряний простір практично від будь-якого повітряного нападу. 21 грудня 2008 року іранська ЗМІ повідомили про початок поставок російських ЗРК С-300 в Іран, цю інформацію спростували в Москві. Ситуація по С-300 "заморозилась". Ще на початку 2010 року спікер Ради Федерації Сергій Миронов взяв на себе сміливість пообіцяти, що Росія виконає свої зобов'язання перед Іраном. "Росія завжди виконувала всі свої міжнародні договори і угоди. Тому поставка цього оборонного комплексу - справа часу", - заявив тоді Сергій Миронов. Проте 9 червня 2010 року в Раді Безпеки ООН пройшло обговорення і потім прийняття пакету санкцій міжнародного співтовариства проти Ірану з метою примусити його згорнути ядерну програму і зробити її більш прозорою. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров зробив заяву про те, що "будівництво АЕС в Ірані і поставка С-300 не підпадають під резолюцію РБ ООН". Що стосується військово-технічного співробітництва, то "резолюція вводить обмеження на співпрацю з Іраном по наступальним типам озброєнь і оборонні озброєння під ці обмеження не підпадають". Однак, слова Лаврова тут же спростував його власний заступник Сергій Рябков. Багато аналітиків пов'язали різноголосицю з тим, що у владних кулуарах зав'язалася боротьба поглядів і позицій із зовнішньополітичних питань. Відзначимо, що проблема поставок С-300 в Іран активно обговорювалася в ліберальних ЗМІ. Остаточну крапку в суперечці поставив Дмитро Медведєв. Восени 2010 року стало ясно, що Росія не буде поставляти до Ірану комплекси С-300. Президент Дмитро Медведєв підписав указ "Про заходи щодо виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1929 від 9 червня 2010 р." На рішення російського керівництво не зміг вплинути ні позов Ірану до Міжнародного суду ООН, ні позиція російських зброярів.