1914 рік. Безкрайній океан і згасаючі на вітрі сірники. Молодий метеоролог (Девід Оукс) вже більше двох місяців перебуває в шляху. Йому належить цілий рік провести на втратили в водах південної півкулі острівці. На місці в будинку свого попередника він виявляє повний бардак. Товстий шар пилу покриває меблі і так нав'язливо натякає, що господар давно там не живе. Пошуки приводять молоду людину до маяка. Там він і капітан судна (Джон Бенфілд) знаходять Грюнера (Рей Стівенсон) - оброслого сивочолого доглядача. Сусід метеоролога грубий і явно не радий присутності непроханого гостя. Проте, всупереч умовлянням моряка, молода людина вирішує залишитися на острові. Але спокій тривав не дуже довго. В ночі додому метеоролога нападають загадкові істоти. Насилу дочекавшись світанку, він вирушає до маяка, але Грюнер не збирається ділити з ним кров - живе-то він не один. 
Кадр з фільму «Атлантида»
Картина Ксав'є Жансена заснована на бестселері «Холодна шкіра» Альберта Санчеса Пиньоль. І відразу треба обмовитися, що фільм не йде слово в слово слідом за книгою. «Атлантида» досить вільно поводиться з текстом: викреслює флешбеки, хвацько трансформує характери головних героїв і періодично намагається вступити в діалог з романом. Звичайно, таке ставлення до першоджерела чимось несподіваним не назвеш. «Воно» Андреса Мускетті теж самовіддано однойменну книгу Стівена Кінга не копіювати, та й біографії членів «Клубу невдах» в кіноверсії дещо змінилися в порівнянні з романом. Подібні розбіжності цілком поширені і при роботі над ремейками. Наприклад, навіть в картині «Красуня і чудовисько», настільки манірно намагалася повторити знаменитий мультфільм, є розбіжності з оригіналом (і ми зараз говоримо не про Лефу (Джош Гад), а про те, що чудовисько (Ден Стівенс) у фільмі вмів читати до зустрічі з Белль (Емма Уотсон), в той час як в анімаційній стрічці саме вона розширила межі його світу за допомогою книг).
Кадр з фільму «Атлантида»
Дублювати одну і ту ж історію мало кому цікаво, і відмінності між фільмом і книгою або ремейком і оригінальною версією неминучі. Однак розбіжності «Атлантиди» і «Холодної шкіри» вельми ґрунтовні. Ксав'є Жансена здійснює спроби відповісти на деякі з питань у книзі, але його припущення звучать вже в зовсім іншій площині. Він навіть дає нові імена деяких з героїв. Фактично історія про болісному виживання, втечу від себе і фізичної залежності від жінки переробляється в мелодраму, в якій головне місце відводиться любовної лінії, промальовані схематично і виразно. Правда, критика колоніалізму і смиренність в спробах зрозуміти іншу культуру в «Атлантиді» залишається. При цьому фільм старанно уникає гострих кутів: в ньому немає перегинів у бік шаблонного вигукування гасел (нехай навіть і правильних), немає в ньому і фанатизму в зображенні співіснування під одним дахом таких різних героїв. Жансена аккуратнічать і рубати з плеча не збирається, роблячи ставку на романтику і мораль, а не на політику і тваринні інстинкти.
Кадр з фільму «Атлантида»
«Атлантида» часом нагадує театральну постановку. Присутність театру відчувається в декорі і акторської манери гри. До фільму-спектаклю стрічка не доходить, але Ксавьє Жансена явно не прагне до натуралізму в зображенні буднів добровільних затворників. Шанувальникам голлівудських блокбастерів в його картині може не вистачити спецефектів в боях з атакуючими лягушанамі. М'яко кажучи, «Атлантида» не претендує на лаври «Володаря кілець». І все ж пластика аури Гаррідо, яка зіграла Анеріс, і цікавий грим чи не найсильніша сторона фільму.
Олена Громова
У російському прокаті з 30 листопада 2017 року
Розклад і покупка квитків на фільм «Атлантида»
