4 липня 1865 року компанією «Macmillan & Co» була видана казка під назвою «Пригоди Аліси в Країні чудес». Автором її значився якийсь Льюїс Керролл.
Ця історія сталася одним сонячним літнім днем. На човні вгору по Темзі піднімалися професор математики, поет, письменник, фотограф, лінгвіст і великий вигадник на ім'я Чарльз Доджсон Доджсон, його друг Робертсон Дакворт і три юні дочки декана Оксфордського університету Генрі Лидделла (їх звали Лорина Шарлотта Лідделл, Аліса Плезенс Лідделл і Едіт Мері Лідделл). Під час прогулянки скучили діти зажадали розважити їх який-небудь казкою, і Доджсон, зібравшись з думками, завів розповідь про дівчинку, погнав за білим кроликом в жилеті. Впавши в кролячу нору, дівчинка опинилася в чарівній країні, де побувала на шаленому чаюванні, грала в королівський крокет і плавала в морі власних сліз. А рівно через три роки ця казка, переписана і допрацьована, вийшла під назвою «Пригоди Аліси в країні чудес». А її автором був підписаний Льюїс Керролл - саме такий псевдонім вибрав собі Доджсон, отримавши його шляхом перекладу свого імені з англійської на латинь і назад.
Протягом півтора століть (а в липні 2015 року «Аліса» відсвяткувала свій 150-річний ювілей) книга Льюїса Керролла була і залишається однією з найцікавіших книг не тільки для дітей, а й для дорослих. Філологи, лінгвісти, математики, психологи і навіть фізики пишуть по ній наукові роботи, статті та есе; за казкою ставляться спектаклі і знімаються фільми; до «Аліси» написано кілька продовжень і пародій; і, звичайно ж, вона надихає художників на створення нових фантастичних малюнків.
«Пригоди Аліси в країні чудес» є однією з найбільш іллюстріруемих книг в світі, поступаючись хіба що казок братів Грімм, Шарля Перро і Ганса Християна Андерсена. Історія Керролла, фантасмагорична, повна незвичайних героїв і абсурдних подій, кидає виклик уяві художників, і безліч талановитих ілюстраторів приймають його. Складно перерахувати всіх, хто коли-небудь створював малюнки до Аліси - їх набереться багато десятків.
Першою людиною, проілюструвати «Алісу», був, звичайно ж, сам Льюїс Керролл, який зробив 38 малюнків до своєї рукописній книзі «Пригоди Аліси під землею». Книгу він подарував Алісі Лідделл на Різдво, супроводивши її дарчим написом: «дорогій дівчинці на згадку про літній дні».
Подальша історія цього рукопису досить цікава: після смерті чоловіка Аліса Лідделл була змушена продати подарунок Керролла. Манускрипт був оцінений в 15400 фунтів стерлінгів на аукціоні «Сотбіс» і викуплений американським колекціонером А. С. Розенбаха. У 1946 році книга знову потрапила на аукціон і два роки по тому, стараннями групи американських благодійників, була передана в дар Британській бібліотеці, де зберігається і до цього дня.
Зворушливі і наївні, малюнки Керролла не відрізнялися великою майстерністю. Тому, коли мова зайшла про публікації, письменник вважав за краще співпрацювати з професіоналом. За порадою видавця Керролл звернувся до Джона Теннієл, художнику-карикатурист, який працював в сатиричному журналі «Панч».
Співпраця Керролла і Теннієл було дуже плідним, хоча і не завжди гладким. Так, наприклад, на пропозицію використовувати в якості моделі одну з його знайомих, письменник отримав досить різку відповідь, який пізніше записав у себе в щоденнику: «Містер Теннієл, єдиний з ілюстрованих мої книги художників, навідріз відмовився малювати з натури, сказавши, що вона йому так само не потрібна, як мені для вирішення математичної задачі - таблиця множення! »
Незважаючи на те, що Керролл вимагав від художника повного проходження своїм задумом, в кінцевому підсумку Теннієл став повноправним автором в концепції оформлення книги і багато чого змінив. Аліса Лідделл, прототип книжкової героїні, коротко стрижена брюнетка, під пером Теннієл перетворилася в довговолосу блондинку. У малюнках художника переглядають множинні історичні алюзії, а його робота карикатуриста знайшла відображення і в деяких героях (наприклад, два символу Британії, лев і єдиноріг, були зображені з особами політичних діячів тієї епохи - Дізраелі і Гладстона). Теннієл створив 42 малюнка до «Пригод Аліси в країні чудес» і пізніше проілюстрував продовження казки - «Алісу в Задзеркаллі». Його гравюри, виконані з дивовижною майстерністю і великим талантом, нині вважаються канонічними і є найбільш впізнаваними і затребуваними ілюстраціями до «Аліси».
У 1907 році, коли Керролл втратив авторські права на книгу, популярну повість взялися друкувати відразу кілька видавництв. «Аліса» випускалася з малюнками різних художників, серед яких були Пітер Ньюелл, Емі Сауербі, Чарльз Робінсон, Артур Рекхема.
Артур Рекхема, британський художник, проілюструвати величезна кількість дитячих (і не тільки) книг: серед його робіт були шекспірівський «Сон в літню ніч», «Ундіна», «Вітер у вербах», «Пітер Пен» і казки братів Грімм. Він не міг пройти повз чарівної історії Керролла, створивши 20 ілюстрацій - це були перші малюнки до Аліси, виконані в кольорі. Витончені і примхливі, вони сповнені ретельно опрацьованих дрібних деталей і плавних ліній, якими відрізнявся колишній тоді в моді стиль модерн. Рекхемовская Аліса - не маленька славна дівчинка, але майже підліток, світловолоса і жіночно-м'яка; а її країна чудес трохи меланхолійно і виглядає неймовірно живий, об'ємної, завдяки увазі художника до зображення природи. Не дивно, що ілюстрації Рекхема майже так само популярні, як і класичні тенніеловскіе гравюри, поступаючись їм хіба що зовсім небагато.
Абсурдистську казку не міг не проілюструвати найбільший з сюрреалістів, іспанський художник Сальвадор Далі. У 1969 році в Нью-Йорку вийшло видання, доповнене 13 малюнками знаменитого графіка. На жодній з них немає портрета головної героїні - тільки тонка чорна фігурка, що тримає в руках скакалку, ніби застигла у миті. Зате не обійшлися ілюстрації Далі без його улюблених художніх символів: на них можна побачити і тануть годинник, і розлітаються в сторони метеликів. Незважаючи на те, що найбільш вдалими ілюстраціями в кар'єрі Далі вважаються малюнки до «Пісень Мальдорора», його «Аліса" не менш дивна. Художнику вдалося висловити в своїй манері суть керроллівської казки: сон, який наснився один раз маленьку дівчинку, що задрімала на березі річки.
Були серед ілюстраторів «Аліси» та ті, кого ми знаємо більшою мірою як письменників, а не митців. Таких, щонайменше, двоє: Туве Янсон і Мервін Пік.
Скандинавська казкарка, всіма улюблена мама мумі-тролів, до видання 1966 року народження, який вийшов в Фінляндії, створила 56 малюнків «Аліси», серед яких були і кольорові і чорно-білі картинки, по-янссоновскі меланхолійні, з типовими для неї великоока фантастичними персонажами, багато з яких нагадують мешканців іншої чарівної країни - Долини Мумі-тролів. Британець Мервін Пік, відомий своїм циклом книг під назвою «Горменгаст» - історією про величезний похмурий замок, повний інтриг і таємниць - був не тільки видатним письменником, а й прекрасним художником. Його чорно-білі малюнки до «Аліси» створені з великим талантом і любов'ю. На перший погляд вони здаються трохи похмурими, але якщо придивитися, то можна побачити, як доброзичливий його Капелюшник і як ретельно намальована зарозуміла Герцогиня. Малюнки Піка нагадують гравюри Теннієл, однак, не скутий жорсткими викторианскими канонами книжкової ілюстрації - коли кожен малюнок повинен був максимально точно відображати події в тексті - художник проявляє більше свободи і фантазії. Що, безсумнівно, тільки на краще.
У Росії історія публікації «Аліси» бере початок у 1879 році. «Соня в царстві Дива» - так називалася невелика книжечка, віддрукована в друкарні А. І. Мамонтова в Москві. Ім'я автора, так само як і ім'я перекладача, зазначено не було, зате видання йшло з оригінальними тенніеловскімі ілюстраціями. До революції були зроблені ще кілька перекладів, і всі вони видавалися з малюнками зарубіжних художників - переважно це були Теннієл і Робінсон. А спеціально до російського виданню ілюстрації з'явилися тільки в 1923 році, коли видавництво «Гамаюн» випустило книгу у вільному перекладі якогось В. Сирина. Під звучним псевдонімом переховувався Володимир Набоков, великий шанувальник Керролла, а ілюстрації до видання зробив Сергій Залшупін (в еміграції він носив ім'я Серж Шубін).
В СРСР «Алісу» ілюстрували багато імениті художники, серед яких були Володимир Алфеевскій, Геннадій Калиновський і Віктор Чижиков.
Геннадій Калиновський, володар великої кількості престижних нагород в області ілюстрації, до повісті Керрола зробив кілька серій малюнків. Перша з них була видана в 1974 році і доповнювала переказ Бориса Заходера - саме ці чорно-білі ілюстрації, самобутні і віртуозно виконані, принесли Калиновському широку популярність. Пізніше він робив малюнки до різних видань книг Керролла (в 1977 і в 1979 роках), а при перевиданні 1988 роки зробив ілюстрації кольоровими. Відомий і всіма улюблений ілюстратор Віктор Чижиков, знайомий нам по малюнках до книг Носова, Заходера і Успенського, до повісті Керрола ставився з особливим трепетом. Його чорно-білі ілюстрації до «Алісі» виходили в 1971-1972 роках в журналі «Піонер», а пізніше, майже 40 років по тому, були перевидані в кольорі. Про видання 2012 роки сам Чижиков говорив: «Як кожен актор мріє зіграти роль Гамлета, так кожен художник мріє зробити малюнки до книги Льюїса Керролла« Аліса в Країні Чудес »... Мені дуже хотілося б, щоб доля цього видання виявилася щасливою. Я зіграв свого Гамлета, а ось чи вдалася мені ця роль - судити вам ». Ілюстрації, втім, вдалися: яскраві, живі, він перетворив казку Керролла в смішну історію, яку з особливою охотою слухають діти, розглядаючи кумедні картинки.
В наші дні інтерес художників до казки про дівчинку, яка впала в кролячу нору, нітрохи не вщухає. Чи не скуті умовностями художники дають простір своїй уяві, створюючи нові, фантастичні ілюстрації.
Серед них виділяється прихильник класичного малюнка, австралійський художник Роберт Інгпен, проілюструвати безліч дитячих книг: «Острів Скарбів», «Різдвяна пісня в прозі», «Пітер Пен», «Таємничий сад» і, звичайно ж, «Пригоди Аліси в країні чудес» .
Його приглушені в кольорі, трохи розмиті малюнки здаються навіяними сонячної восени, а не спекотного літнього полуднем, і нагадують сон більше, ніж дійсність. Родні Метьюз, британський художник, відомий своїми роботами для обкладинок музичних альбомів, також виконав ілюстрації до «Алісі». Його малюнки дивні. Художник вибрав яскраві, соковиті кольори, незвичайну, перекручену перспективу і створив воістину футуристичні пейзажі. Якби Країна Чудес виявилася десь на Марсі, то, без сумніву, вона виглядала б саме так. Зовсім інше враження створюють ілюстрації Ребекки Дотремер. Талант французької художниці незаперечний: її малюнки виконані з великою увагою до деталей і кольору, а її Аліса - темноволоса дівчинка, схожа на юну Одрі Тоту - подорожує по дивно красивою, сюрреалістичної Країні Чудес, в якій немає ні краплі духу вікторіанської Англії, зате прозирає Франція років так 80-х.
Про малюнках до «Аліси» можна говорити нескінченно, і, взявшись перераховувати імена художників, ризикуєш не зупинитися ніколи. Не тільки тому, що за 150 років казку Керролла ілюстрували величезне число людей, а й тому, що кожен рік видавництва відкривають нові імена. Можливо, в Росії ніколи не випустять «Алісу» з малюнками Кім Мін Джі або Еріка Кінкейда, так само як і в Японії або Ізраїлі навряд чи видадуть книгу з ілюстраціями Єрка. Але знаючи про те, наскільки величезна плеяда митців, закоханих в казку про дівчинку, яка впала в кролячу нору, складно уявити, якими дивовижними ілюстраціями одного разу порадують нас видавці.
