Третій альбом репера Долматова містить в собі строго по центру похоронку самому собі, разові вилазки на саме дно, монотонні відповіді й репрезентує шкідливим звичкам, та й взагалі не сильно спростовує тег # гуф_умер. Творчий метод Гуфа здавна складається з створення в кожному альбомі свого мікрокосмосу, з базовим набором Чекпойнт (всі ці дроти, трамваї і даху), прокуреними нізкостелющіміся битами і гаркавити історіями не очевидних пам'яток великого міста.
Його альбоми завжди були одночасним актом самобичування і самовиправдання, "позбавлення, але не покаяння", реабілітаційними сеансами, пропагандою растафарі-буддизму.
На альбомі "Дому" з його кричущим присвятою дружині Айзе, Гуф визначив свій власний маленький світ з люблячою дружиною, п'ятою трави у свята і хіп-хопом на студії. Третій альбом знову про той же внутрішній світ, і знову його кращі пісні про сім'ю ( "Новенький", "Лист додому"). Це його особиста оборона, його тили, його бомбосховище на дні світу. Тому по стилістиці "Самі" практично під'їзний хардкор, як на початку століття. Трек "Початок кінця" ясно визначає навколишній світ, і в ньому Гуф битися з демонами не збирається, його пораженська позиція знову таки пояснюється хлопчиком, шепеляво виводить в скиті "Семі любить тата", і нічого ж не пред'явиш ...
Адже це ж, як казав колишній капітан збірної Росії, "наші проблеми", що ми вигадали з Льоші Долматова свого Цоя, чекали від нього нашої кобейновщіни, навісили на нього свої надії на майбутнє російського репу і люто тролі все його свіжі треки. Третій альбом хоч і не сильно відрізняється по саунду від класичного альбому Касти кінця 90-х, хоч і не містить на виході жодного явного хіта, але продовжує створювати потрібну ауру задимлених автомобільних салонів, і головне свідчити про відновити душевну здоров'я людини, долю якого не байдужі, судячи з популярності того самого мема, багато.
джерело: http://rapvokzal.com/reading/2012-11-04_recenziya-alboma-guf-sam-i
