<<< БІБЛІОТЕКА >>>
мірності серця
Немає нічого кращого за світ, бо їм знищується всяка лайка небесних і земних духів (сщмч. Ігнатій Богоносець, 94, 275).
***
Душа має мир з Богом, коли має світ у собі самій і буває вся - такою, як завгодно Богові, а таковою буває вона, коли має світ з усіма людьми, хоча б і тяжкий переносила від них; але, по Незлобін, зовсім не ніяковіє, а все терпить, всім бажає добра, всіх любить заради Бога і заради єства. Про невірних, як тих, хто гине, плаче, як робив Господь і Апостоли, про вірних же молиться і співчуває їм (див .: Лк. 23, 34; Діян. 7, 60), і так отримує світ помислів і подумки перебуває при Бозі баченням і чистою молитвою (сщмч. Петро Дамаскін, 75, 97).
***
Май світ з усіма, щоб молитва твоя була уподоба Богу (прп. Авва Ісая, 59, 95).
***
... Де немає миру з ближнім, там немає Бога (прп. Авва Ісая, 59, 180).
***
Володіти своїми почуттями - є світ (прп. Авва Ісая, 89, 388).
***
... Світ, як благоустрій могутнім в людині, здається мені, є найдосконаліше з благословень, чому одним з ознак мирного чоловіка покладається уміреніе вдачі; Борімен ж пристрастями не причетний світу Божого, який дарував Господь Своїм учням ... (свт. Василій Великий, 5, 213-214).
***
Хто любить світ, скуштує стільники його; і хто примножує його, виповниться меду (авва Євагрій, 89, 613).
***
Нехай ми цілком користуємося зовнішнім світом і про людське око (ближніх), але якщо всередині нас, від обурення помислів, виникає шум і буря, то немає ніякої користі від зовнішнього спокою ... (свт. Іоанн Златоуст, 47, 363).
***
Постараємося завжди бути далекими обурення душевного і зберігати розум в світі, особливо ж під час молитви, коли маємо потребу в особливому людинолюбство від Бога (свт. Іоанн Златоуст, 47, 544).
***
Коли душа вільна від будь-якої ворожнечі і розум насолоджується спокоєм, тоді вона з великою бадьорістю закликає Владику і привертає собі понад велику допомогу ... (свт. Іоанн Златоуст, 47, 564).
***
Хто живе в <мирному> ... настрої, гот завжди знаходиться в пристані, вільний від земних хвилювань, не боїться ні бурі, ні аварії корабля, але ... проводить справжнє життя поза всяким хвилювання, і, мало того, він ще готує собі насолоду нескінченними і невимовними благами ... (свт. Іоанн Златоуст, 47, 575).
***
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, (пор .: Гал. 1, 3). Хто має цей світ, той не боїться не тільки ворога і варвара, але і самого диявола, а посміється із усіма полчищами злих духів, буває благодушним всіх людей, які не обтяжується бідністю, не морив недугами і хворобами, і не бентежиться ніякими іншими людськими, несподівано що трапляються, лихами, тому що він має душу, здатну перенести все це мужньо і вельми легко, душу міцну і здорову (свт. Іоанн Златоуст, 48, 33).
***
Світ буває наслідком доброго порядку, а від світу народжується в душі світло; від світла ж і світу воссіявает в розумі чисте повітря (прп. Ісаак Сирин, 58, 401).
***
... Якщо сподобишся світу, то повсякчас радій (прп. Ісаак Сирин, 58, 416).
***
Якщо ти не миротворець, то не будь хоча любителем заколоту (прп. Ісаак Сирин, 58, 416).
***
Чи не покору, хто не мирний; і немирний НЕ покірливі і не мирний, якщо хто не радіє (прп. Ісаак Сирин, 58, 416).
***
На всіх шляхах, якими ходять люди в світі, не знаходять вони миру, поки не наблизяться до надії на Бога (прп. Ісаак Сирин. 58, 416-417).
***
Як борг невідкладний має кожен християнин, коли втратить серцевий світ, робити все від нього залежне, що може сприяти відновленню його, так не менше того обов'язково лежить на ньому не допускати, щоб будь-які випадковості поточного життя обурювали цей світ, розумію: хвороби , рани, смерть родичів, війни, пожежі, раптові, радості, страхи і скорботи, спогади про колишніх проступки і помилки, словом - все, чим зазвичай хвилюється і тривожиться серце. Тому обов'язково не допускати тривог і хвилювань в таких випадках, що, піддавшись їм, людина втрачає самовладання і позбавляється можливості ясно розуміти події і вірно бачити належний спосіб діяння, а то і інше дає ворогові доступ схвилювати його ще більш і направити на будь-який крок , яку важко виправити або зовсім непоправної.
Я не те хочу сказати: не допускай скорботи, тому що це не від нас залежить, а то: чи не допускай скорботи взяти гору твоїм серцем і схвилювати його, тримай її поза, за межами серця і поспішай так її пом'якшити і приборкати, щоб вона не заважала тобі і розсудливо міркувати, і право діяти. Це, з Божою поміччю, в нашій владі, якщо у нас в силі морально-релігійні почуття і розташування.
З скорбот кожна має свої особливості і проти кожної є свої прийоми; але я кажу взагалі про про них, розуміючи загальний їх властивість - растревожівать і обурювати душу, і загальне проти цього маючи в думці запропонувати тобі засіб. Засіб це є віра в добру Провидіння, Ти чиниш протягом нашого життя з усіма її випадковостями, в приватне кожному з нас благо, і добросерда покірність волі Божій, що виражається в нашому становищі, по якій в глибині душі волають б: буди воля Божа! Тому що як Господеві вгодно, тако і бисть, і бисть на благо нам (прп. Никодим Святогорець, 70, 119-120).
***
Світ серця обурюють пристрасті; припускайся пристрастей до серця, і воно завжди буде мирно. Борець в невидимій боротьбі варто у всеозброєнні біля воріт серця і відображає покушающихся увійти в нього і обурити його. І поки мирно серце, перемога над нападник не є важким. Світ серця - і мета лайки духовної, і найпотужніший засіб для здобуття перемоги в ній. Чому, коли пристрасне сум'яття прокрадеться в серце, не кидайся па пристрасть, щоб побороти її, а зійди скоріше в серце і напружся вмираючи його. Як тільки вмираючи серце, і боротьбі кінець (прп. Никодим Святогорець, 70, 250).
***
... безперестанних подвигом усього життя твоєї має бути зберігання світу серця твого, не допускаючи його приходити в будь-який безладне сум'яття, та й по всьому свої роблячи під покровом цього світу, тіхонравно ... (прп. Никодим Святогорець, 70, 257) .
***
Для збереження внутрішнього світу <необхідно>:
- Перш за все тримай в порядку свої зовнішні почуття і бігай вольності в зовнішньому своїй поведінці - саме, не дивися, не говори, що не махай руками, не йди і нічого іншого не роби як-небудь сум'яття, але завжди пристойно й тихо. Звикли тримати себе з благочинний тихостью в зовнішніх своїх рухах і справах, легко і без зусиль досягнеш того, щоб мірствовать в собі самому, в своєму серці, бо, за свідченням відцеп, внутрішня людина настрій своє сприймає від зовнішнього.
- Розташуйся любити всіх людей і з усіма жити в злагоді, як заповідає апостол Павло: аще можливо, еже від вас, з усіма людини світ майте. (Рим. 12, 18).
- Бережи совість свою незаплямовану, щоб вона ні в чому не таврувала тебе і ні за що не гризла, по була мирна і в ставленні до Бога, і в ставленні до тебе самому, і в ставленні до ближніх, і в ставленні до всіх зовнішніх речей. Таке зберігання совісті і народжує, і поглиблює, і множить світ внутрішній, як запевняє святий Давид: світ мног люблячому закон Твій, і несть їм спокуси (Пс. 118, 165).
- Звикай без збентеження зносити всякі неприємності і образи. Те правда, що, перш ніж придбаєш такий навик, багато доведеться тобі помучитися і постраждати серцем, через недосвідченість в управлінні себе в таких випадках; зате, коли придбаєш його, душа твоя почне черпати велика втіха з найбільш зустрічаються неприємностей. При рішучості, з кожним днем все краще і краще будеш ти управлятися з собою, і скоро дійдеш до того, що будеш вміти в світі зберігати дух свій, при всіх бурхливість совне і всередині.
Якщо трапиться іноді, що ти не зможеш впоратися з серцем своїм і, відігнала тугу і скорботу, оселити мир в ньому, удайся до молитви і попрілежі їй, наслідуючи Господа Спасителя, Який в саду Гефсиманському три рази помилилися, щоб дати тобі приклад, що у всякому горю і туге серцевої притулком повинно мати тобі молитву, і що, як би ти не був засмучений і омалодушен, не слід тобі відступати від неї, поки не дійдеш до того, що воля твоя зовсім погодиться з волею Божою, і серце твоє, умиротворити тим, виповниться мужнього дерзнове ія з радістю зустріти, прийняти і перенести те, чого перед цим страшилася і бажала уникати, як і Господь жахався, тужив і скорботою був, по молитві ж, умиротворити, спокійно сказав: Встань, йдемо: се, прібшжіся зрадили Мене (Мф. 26 , 46) (прп. Никодим Святогорець, 70, 257-259).
***
Май постійну турботу про те, щоб не допускати серця свого до збентеження і тривог, але всіляко напрягайся тримати його в мирному і покійного настрої. І Бог, бачачи, як ти про се працюєш і подвизаєшся, своєю благодаттю влаштує в душі твоєї град світу, і серце твоє стане тоді будинком розради, як це алегорично зрозуміло в наступному вислові псалмів: Єрусалим зіждемий яко град (Пс. 121, 3) . Того тільки бажає від тебе Бог, щоб ти щоразу, як трапиться тобі стривожитися ніж, негайно відновляти в собі світ, і мірствовал таким чином у всіх справах своїх і заняттях. Знай, що маєш для цього потребу в терпінні. Бо як не в один день будується місто, так не думай в один день стежити і внутрішній світ. Бо і це не що інше є, як улаштування будинку для Бога світу і скинії для Всевишнього, так будеш храмом для Нього. Знай також, що Сам Бог є і Організатор в тобі цього будинку, і без Рябо марна буде всякий про се праця твій, як написано: аще не Господь не будує дому, всує трудішася зіждущіц (Пе. 126, 1). Знай і ще, що головна підстава цього серцевого світу є смиренність, і то, щоб уникати справ, занять і починань тривожних і клопітливих. Що стосується до першого, то кому не відомо, що смиренність, мир сердечний і лагідність так тісно поєднані між собою, що де є одне, там є і інше; хто тихий серцем і лагідний, тихий і смиренний, і навпаки, хто смиренний серцем, той лагідний і мирний. Чому і Господь поставив їх в нерозривному союзі, коли сказав: Навчіться від Мене, бо Я лагідний сім і смиренний серцем (Мт. 11, 29). Що ж до другого бачимо прообраз у давній історії, саме в тому, що Бог хотів, щоб будинок для Нього побудований не Давид, якому всю майже життя довелося вести битви і бути в тривогах, а син його Соломон, який, по імені свого, був царем мирним і ні з ким не вів воєн (прп. Никодим Святогорець, 70, 259-200).
***
... Якщо любиш світ серця, постараємося увійти в нього дверима смирення; іншого входу в нього, крім смирення, немає (прп. Никодим Святогорець, 70, 260).
***
З благоговейной покорою віддай славослів'я судом Божим і виправдай знаряддя, обрані Богом для твого покарання. Світ Христов зійде в твоє серце (свт. Ігнатій Брянчанінов, 38, 176).
***
Святий світ входить в серця ... за словами смирення! Він приносить чашу духовного розради і до одра хворого, і в темницю до укладеного в ній, і до гнаному людьми, і до гнаному бісами (свт. Ігнатій Брянчанінов, 38, 540).
***
У світі Христовому потаємно жительствує така сила духовна, що він зневажає нею всяку земну скорботу і напасти (свт. Ігнатій Брянчанінов, 39, 221).
***
Серце тоді тільки може насолоджуватися блаженним світом, коли воно перебуває в Євангельських заповідях, коли перебуває в них з самовідданістю (свт. Ігнатій Брянчанінов, 41, 504).
***
Тоді тільки можна знайти священний спокій, коли думка і серце поринуть в смирення Христове і Його лагідність, навчившись їм з Євангелія (свт. Ігнатій Брянчанінов, 41, 505).
***
Світ Христов є певний тонкий духовний хлад. Коли він розіллється в душі, - вона перебуває в високому мовчанні, в священної мертвости (свт. Ігнатій Брянчанінов, 41, 520).
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
<<< ЗМІСТ >>>
Помітили помилку в тексті?
