Національна філармонія
Слово «філармонія» прийшло до нас з грецької мови (phileo - любити і harmonia - гармонія, музика), що на даний момент являє собою музичне товариство або установа, яка займається організацією концертів, сприянням розвитку і пропаганди музики.
Перші концерти національної філармонії України почалися в 1863 році, коли було засновано київське відділення імператорського російського музичного товариства. Потужний поштовх у культурно-мистецькому розвитку Києва стався через економічного розвитку столиці - сюди стікалися всі фінансові потоки, створювалися банки, розвивався сектор торгівлі та нерухомості. У багатьох людей з'явилися вільні гроші, які вони стали вкладати в мистецтво.
У 1881 році рада старійшин київського купецького зібрання отримав дозвіл Київської міської думи на будівництво кам'яного будинку для свого клубу. Розробку проекту та подальше спостереження за будівництвом було доручено вже відомому на той час архітектору Володимиру Ніколаєву (збереглися в Києві його роботи: пам'ятник Богдану Хмельницькому, музей російського мистецтва , Будівля комітетів Верховної Ради, будівля спілки письменників України і пам'ятник Глінці), а в 1882 році, буквально за один будівельний сезон, будівля була побудована.
Будинок купецького зібрання одразу ж став популярним серед жителів і гостей міста. Київські музиканти і гастролери були в повному захваті від акустики приміщення і не дарма, адже архітектор досконально знав закони акустики так як і сам був людиною музично обдарованим. 20-е століття був сповнений подіями драматичними і трагічними, але ні дивлячись ні на що, навіть в роки Першої світової і громадянської воєн, в період частої зміни влади музичне життя Києва не зупинялася ні на хвилину.
Купецькі збори завершило свою діяльність в 1919 році і його приміщення зайняв Пролетарський будинок мистецтв. Пізніше тут влаштувався Будинок політичної освіти, потім клуб «Більшовик». А в 30-ті роки - Палац піонерів і жовтенят. З 1927 року Державна філармонія працювала в колишній столиці України Харкові, а в 1934 - повернулася до Києва. Свого постійного приміщення у цього творчого колективу не було, робота проходила в різних залах і клубах.
Коли грянула війна, діяльність музикантів була припинена, а від вищих ешелонів влади прийшов ідіотський указ - всі архіви філармонії спалити, ворогові нічого не залишати. Будівлі несказанно повезло, так як його облюбували німці і на весь час окупації Києва тут розташовувався офіцерський клуб. Таким чином цей будинок виявився одним з тих небагатьох будівель, яке вціліло поруч з Хрещатиком .
Згідно з генпланом відбудови Хрещатика після війни і після огляду експертами будівлі колишніх офіцерських клубу було прийнято рішення - зносити. Музиканти і городяни стали на захист будівлі філармонії, адже кращого приміщення з такою чудовою акустикою в Києві не було і навряд чи вже буде. В результаті київська філармонія почала свою роботу вже в 1944 році, до радості багатьох залишилися під час окупації в місті людей.
1980-і роки стали найважчими в історії філармонії після втрати в 1941 році музичних архівів. У цей період сталося кілька аварій, після однієї з яких був затоплений підвал. Вдруге архіви і одна з найкращих нотних бібліотек у Києві були втрачені безповоротно. «Косметичні ремонти» вже мало чим могли допомогти - будівля потребувала капітальної реставрації. Проект реконструкції, яка тривала кілька років, передбачав крім загального ремонту також збереження акустичних властивостей залу і установку сучасного інженерного обладнання.
У грудні 1996 року повністю відреставрована філармонія була знову відкритий для публіки. В цьому ж році при ній був створений симфонічний оркестр. На сьогоднішній день в творчому складі філармонії є народні та заслужені артисти, заслужені діячі мистецтв і заслужені працівники культури України, а також багато лауреатів міжнародних та національних конкурсів і художні колективи.
подивитись збільшену карту
