Конституційні основи судової влади » Реферати українською

Опубликовано: 22.10.2018

Запровадження. 3

Конституційні основи судової влади. 4

Верховний Суд Російської Федерації. 10

Конституційний суд Російської Федерації. 11

Правовий статус суддів. 16

Укладання. 19

Література. 20

Запровадження

У свя зи з пе ре ме на ми в ріс сий ском про ще ст ве не з беж ным за кре п ле ні їм це го в пра ве, в Кон сти ту ции 1993 го так б ло упер шиї про ве де але якщо де ле ние го су дар ст вен іншої вла сти втричі вет ві: за до але так тель ную, ис підлогу ні тель ную і су деб ную. Якщо де ле ние вла стей — це од але з зі ставши ных годину тей де мо кра тии. Воно про зна ча ет раз де ле ние підлогу але мо чий го су дар ст вен ных репетування га новий при зі хра не нии прин ці па єдиний ст ва го су дар ст вен іншої вла сти.

У свя зи з ви ше ска зан ным, без вус вилов але, су деб ная влада яв ля ет ся од іншої з важ ній ших вет вій вла сти і урав але ве ши ва ет борь бу ос джек ных двох вет вій. У цьому свя зи ло гич ным яв ля ет ся ви де ле ние в Кон сти ту ции від дель іншої са мо стоячи тель іншої гла ви “Су деб ная влада" (гол. 7). Але вым під хо будинок яв ля ет ся також не се ние репетування га новий су деб іншої вла сти до чис лу репетування га новий го су дар ст вен іншої вла сти, то гда як і пре ды ду щей Кон сти ту ции до та до вым лише від але сі лисій З ве ти на рід ных де пу та тов. Так вая про щую ха рак ті ри сти ку су деб ных репетування га новий, сле ду ет відзначити, що вони яв ля ют ся по сво йому ха рак ті ру пра у ох ра ні тель ны ми репетування га на ми. Ко неч але, дано ный тер хв име ет в з вест іншої ме ре вус вилов ный ха рак тер. Під них щодо ні мало ет ся за так чи і функ ции обес пе чого ния за кін але сти і пра у по ряд ка, за щі ти маєш рацію і сво бод гра ж дано.

Су деб ная владу це слож ное і мно го елі мент ное яв ле ние, ос але ву до то ро го зі ставши ля ет дея тель ность су дов по від прав ле нию пра у су дия. Пра у су дие реа чи зу ет ся пу тим рас смот ре ния в су деб ных ін стан ці ях гра ж дано ских, уго вилов ных і пекло ми ні ст ра тив ных справ у оп ре де льон іншої, вус та новий льон іншої за до ном про цес су аль іншої фор ме. Пра у су дие реа чи зу ет ся толь до су так ми, у своїй соз так ние через ви чай ных су дов не дуже до пус ка ет ся. Те гда вста ет питання су деб іншої сис ті ме, тобто про кін сти ту ці він але за кре п льон ном пе реч не су дов, осу ще ст в ляю щих су деб ную влада.

Актуальність дослідження, в такий спосіб, визначається важливістю вивчення конституційних основ судової влади у Росії.

Важливість і актуальність аналізованої проблеми, її недостатня теоретична розробленість визначили вибір нами теми дослідження: «Конституційні основи судової влади».

Конституційні основи судової влади

Однією з різновидів структурі державної влади є судова влада, покликана брати участь. Правосуддя є виглядом державної діяльності, спрямованої в руки і дозвіл різних соціальних кін фликтов, що з справжнім або ймовірним порушенням норм права. Правосуддя відрізняється поруч спе цифических ознак, які у тому, що його осу ществляется від імені держави, спеціальними государ ственными органами — судами, у вигляді розгляду у судові засідання цивільних, кримінальних та інших справ у встановленої законом процесуальної формі.

Правосуддя Російській Федерації будується на демо кратических принципах, що відбивають суть і завдання демо кратического, правової держави й закріплених в Кон ституции Російської Федерації (глава 7).

Звідси випливає, що чинні нашій країні различ ного роду товариські, третейські, непередбачений Конституцією та федеральним конституційним законом всіх можливих арбітражні суди, і навіть створена Указом президента Російської Федерації від 31 грудня 1993 р. Судова палата по інформаційним суперечкам в судовою системою нашої країни не належать факти й владою що немає.

Федеральний конституційний закон «Про судочинної системи Російської Федерації» виходить із важливості кожної ланки судової системи, коли підкреслює, що судова владу у Російської Федерації здійснює ся лише судами від імені суддів і залучуваних у встановленому законом порядку для реалізації правосуддя присяжних, народних обранців і арбітраж ных засідателів (год. 1 ст. 1). Це найважливіше становище основного закону про судах посилюється проголошенням принципу єдності правового статусу всіх суддів незалежно від цього, у складі якого суду вони здійснюють своїх повноважень, і який ланка судової системи, вони представляють (ст. 12 закону про судочинної системи, ст. 2 закону про статус суддів, ст. 5 закону про військових судах, ст. 2 закону про світових суддів). Зако ном про судочинної системи встановлено, що це судді у Російської Федера ции мають єдиним статусом і різняться між собою тільки повно мочиями і компетенцією.

За Конституцією Російської Федерації разбира тельство справ переважають у всіх судах є відкритим. Відкрите розгляд — одне з найважливіших принципів судочинства. Він докладно регламентується дію щим російським законодавством, за яким справи переважають у всіх судах розбираються відкрито, крім випадків, коли суперечить інтересам охорони державного чи комерційної таємниці.

Конституція Російської Федерації встановлює, що слухання справи в самісінький закрите засідання допускається у разі, передбачених федеральним законом.

Крім цілей охорони державного і комерційної таємниць, закрите судовий розгляд допускається по мо тивированному визначенню суду, або постанови судді у справах злочинах осіб, які досягли 16-річного віз раста, у справах статевих злочинах, і навіть на інших кримінальних справ запобігання розголошення відомостей про інтимних сторони життя що у справі осіб.

На закрите судове засідання не допускаються публіка, представники засобів. Проте слу шание справи ведеться від дотриманням усіх правил судопроиз водства, зокрема й публічне проголошення переважають у всіх случити ях вироків і рішень судів.

У Конституції Російської Федерації вказується, що заочне розгляд справ до судів не дуже до пускається, крім випадків, передбачених федераль ным законом. Згідно з законодавством розгляд справи в самісінький засіданні суду першої інстанції відбувається, зазвичай, з участю підсудного, явка кото рого до суду обов'язкова. Проте закон передбачає віз можность розгляду справи й за відсутності підсудного. Таку можливість йому допускається тільки у виняткових слу чаях і тільки за обов'язкової умови, що таке разбира тельство нічого очікувати перешкоджати встановленню істини, ког так, по-перше, підсудний перебуває поза межами країни й ухиляється від явки до суду й, по-друге, у справі преступле нии, протягом якого може бути призначено покарання як позбавлення волі, і підсудний клопочеться про разбира тельстве справи в самісінький його відсутність. Проте й таких випадках суд вправі визнати явку підсудного обов'язкової.

Конституція Російської Федерації встановлює, що судочинство складає основі состя зательности і рівноправності сторін.

Здійснення судочинства з урахуванням состязатель ности означає, що судовий розгляд можна починати лише за наявності заяви позивача, запиту органу чи посадової особи, обвинувального акта прокурора чи скарги потерпілого, які наполягають перед судом на задоволенні їх вимог. У цьому позивач і відповідач, орган чи посадова особа, издавшие цей акт, обвинувач і обвинувачений виступають на суді як сторін, т. е. таких учасників судового розгляду, які мають є певний процесуальний інтерес і якою закон пре доставив рівні права обгрунтування своїх і висновків, і заперечення і висновків іншого учасника судового розгляду (противника). Рішення всіх що виникають у справі питань належить лише суду (судді), який пов'язаний доказами сторін, сво боден щодо оцінки поданих ними доказів, незави цим від будь-яких сторонніх впливів і діє исключитель але, як орган правосуддя.

Принцип змагальності і рівноправності сторін — важ нейшее демократичне і процесуальне початок, яка створює максимально сприятливі умови для відшукання істини винесення справедливого судового вирішення.

Відповідно до Конституцією Російської Федерації (ст. 124) фінансування судів роблять лише з федерального бюджету та взагалі має забезпечувати віз можность повного і всебічного здійснення пра восудия відповідно до федеральним законом. Це становище Конституції має своєю метою захистити суди від місцевих впливів, створити умови для їхнього справжньої незави симости, поставити суди в рівні материально-техни ческие умови забезпечення здійснення правосуддя.

Незалежно від цього, що не складі розглядається ту чи іншу конкрет ное справа, це приймає суд як орган судової влади. Воно під лежить обов'язковому виконання всіма і повсюдно які з законом.

Конституція Російської Федерації (ст. 123) закріплює ряд принципів, що з безпосередньої реалізацією судової влади, т. е., інакше кажучи, з відправленням право судія.

У судочинної системи Російської Федерації є феє деральный суд, організація та діяльність якого полягає регули руются значною мірою нормами конституційного пра ва. Таким судом є Конституційний суд Російської Федерації.

Судова система - це сукупність всіх які у Російської Федерації відповідно до її Конституцією судів, объединяемая единст вом завдань судової влади, принципів організації і діяльності судів, побудована з урахуванням федеративного і адміністративно-територіального устрою держави.

Основа побудови судової системи - Конституція Російської Феде рації. Судова система встановлюється Конституцією та Федеральним конституційним законом «Про судочинної системи Російської Федерації». Створення надзвичайних судів заборонена (ст. 118 Конституції). Ста тьи 125-127 Конституції, що визначають компетенцію Конституційного Судна РФ, вищих судових установ судів загальної юрисдикції, і арбітраж ных судів, також мають основне значення для устрою су дебной системи та її функціонування.

Структура судової системи нині встановлено поруч законодавчих актів з урахуванням принципових норм Конституції, феє деральными конституційними законами про судочинної системи, про Конститу ционном Суде, про арбітражних судах, про військових судах.

Систему федеральних судів становлять:

1) Конституційний суд Ріс сийской Федерації,

2) суди загальної юрисдикції,

3) арбітражні суди.

Вони різняться структурою й обсягом повноважень. Крім лідерів, Законом про су дебной системі, як вказувалося, передбачені суди суб'єктів Російської Федерації - конституційні (статутні) суди й світові судді (ст. 4).

Конституційний суд Російської Федерації - єдине судове установа, компетентне вирішувати питання, зазначені в ст. 125 Кон ституции Росії. Якихось інших судів іншого рівня з функціями Російській Федерації немає.

Суди загальної юрисдикції, і арбітражні суди утворюють дві галузі ріс сийской судової системи. Так, до судів загальної юрисдикції ставляться: Верховний Суд РФ; верховні суди республік у складі РФ, крайові, обласні, міські суди Москви й Санкт-Петербурга, суди автономної області й автономних округів; районні (міські) суди.

До судам загальної юрисдикції ставляться також військові суди: це військові суди округів (флотів) і гарнізонів. На відміну військових судів інші суди загальної юрисдикції іноді називають «загальними» судами. У систему судів загальної юрисдикції, відповідно до ст. 4 закону про судочинної системи, входять світові судді.

Систему судів загальної юрисдикції очолює Верховний Суд Россий ской Федерації як вищий судовий орган з цивільних, кримінальним, адміністративних справах, підсудним судам загальної юрисдикції. Нагляд Верховного Судна за судової діяльністю повному обсязі; распростра няется як у загальні, і на військові суди.

Система арбітражних судів включає Вищий Арбітражний Суд Ріс сийской Федерації; федеральні арбітражні суди округів; арбітраж ные суди республік, країв, і інших суб'єктів Федерації.

Суди, що входять до судовою системою, різняться обсягом компетенції, і тому прийнято розрізняти ланки судової системи. Суди, обла дають однаковою компетенцією, що займають однакове місце у судочинної системи, ставляться одного ланці судової систему. Так, все рай онные суди утворюють перше ланка системи судів загальної юрисдикції, обласні і це відповідні суди - друге ланка. Верховний Суд Російської Федерації - третє, вищої ланки. Основне ланка судової системи федеральних судів загальної юрисдикції - районні суди. Вони розглядають переважна більшість судових справ, найближче на ходяться до населення. Верховні суди республік, крайові, обласні су ды - середня ланка судової системи. Суди другого і третього ланки су дебной системи, правомочні перевіряти законність і обгрунтованість рішень