На Новий рік бірманці обливають один одного водою, а японці викидають старі речі

Опубликовано: 21.10.2018

А ще якихось двісті років тому в країнах Західної Європи існувало повір’я, що замість веселого і доброго Діда Мороза з’являвся серед людей страшний на вигляд персонаж із палицею в руках на імя Кнехт Рупрехт. Він лякав дітей – мовляв, заховає їх у великий мішок і забере з собою. Згідно, наприклад, з німецьким фольклором, це супутник святого Миколая. Він вперше з’являється в письмових джерелах в XVII столітті. Традиція стверджує, що він приходить до будинків на День святого Миколая як чоловік з довгою бородою, одягнений у хутро або покритий соломою. Кнехт Рупрехт іноді носить з собою довгий костур і мішок з попелом, а на його одязі є дзвіночки.

Іноді він їде на білому коні, а іноді – у супроводі фей або старих чоловіків із чорними обличчями. Згідно з традицією, Кнехт Рупрехт запитує дітей, чи вміють вони молитися. Якщо вміють, то отримують яблука, горіхи, пряники. Якщо не вміють, він б’є дітей сумкою з попелом. За іншими (імовірно, більш сучасними) версіями Кнехт Рупрехт дає неслухняним дітям непотрібні, потворні речі, як-от шматки вугілля, палиці й каміння, а діти, які поводяться добре, отримують солодощі від святого Миколая.

Він також може бути відомий тим, що дає неслухняним дітям різку для батьків, щоб карали неслухів. І приємних подарунків від нього в такому випадку ніхто не чекає.

З прадавніх часів Новий рік цікаво й дуже по-різному святкують в усіх куточках Землі. Ритуали і традиції повсюди різні, та завжди люди однаково очікують, щоб вони приводили лише до щасливого подальшого життя. Водночас існують усталені, перевірені часом, притаманні тільки певним країнам ритуали. Отож…

АВСТРІЯ. Непорушна заповідь для кожного мешканця Відня – почути в новорічну ніч урочистий передзвін «Дзвону Світу» Пуммерін, встановленого на соборі св. Стефана. Щоразу 31 грудня опівночі на соборну площу приходять тисячі людей. Тут розігрується головне святкове дійство за незмінної участі великого контингенту поліцейських загонів і бригад «швидкої допомоги», що стоять напоготові. Річ у тім, що з першими ударами дзвону вся площа перетворюється на велику вибухову порохову бочку – до неба здіймаються ракети, петарди, бенгальські вогні. Напучування влади обережніше ставитися до легкозаймистих предметів не діють. І перший день Нового року починається для багатьох учасників «веселого шаленства» на лікарняному ліжку.

Другий обов’язковий ритуал новорічного вечора – оперета Йоганна Штрауса «Летюча миша», яку за традицією дають відразу в двох театрах: Державній опері й Народній опері. Квитки часто замовляють за рік наперед і коштують вони надзвичайно дорого. Як стверджує статистика, кожен другий мешканець Відня вважає, що хоч раз у житті він обов’язково має побувати 31 грудня на виставі знаменитої оперети.

АНГЛІЯ. Прихід Нового року, як правило, не відзначають гомінкими багатолюдними зібраннями. Нікого на Новий рік спеціально в гості не запрошують. Проте існує неписане правило, за яким увечері чи вночі будь-хто без усіляких запрошень може прийти на свято в будь-який дім, навіть до зовсім незнайомих людей, і буде гостинно прийнятий. Лише належить принести з собою шматочок вугілля, який кинути до сімейного вогнища і побажати, щоб воно у цьому домі не згасало якнайдовше.

БІРМА. Святкування Нового року припадає на найспекотніший час року. За старовинним звичаєм, бірманці обливають одне одного водою – не оббризкують, а саме обливають – рідних, знайомих і просто перехожих. При цьому ніхто не ображається.

БОЛГАРІЯ. З останнім ударом годинника, що сповістив про прихід Нового року, вимикають світло в помешканні. Й у ці хвилини всі цілуються. Господині в новорічні пироги запікають маленькі сувеніри. Вважається, що той, кому в шматку святкового пирога дістанеться запечена монета, буде в новому році багатим, а кому бутон троянди – щасливим у коханні…

УГОРЩИНА. Тут прийнято, щоб на Новий рік на столі було порося, причому, не обов’язково засмажене чи заливне, воно може бути й шоколадним. А от птиці жодної – ні курей, ні качок, ні гусей цього дня до столу не подають, щоб «щастя не вилетіло» з дому.

В угорських селах під Новий рік довго лунають пісні ряжених. Юнаки в сутінках влаштовують жартівливі вистави перед будинками, де є дівчата на виданні, а ті – перед домівками молодих хлопців. Новорічна святкова вечеря відзначається традиційною стравою: часником із медом. Кажуть, дуже смачно!

В’ЄТНАМ. Тут у новорічну ніч дарують друзям гілочку розквітлого персикового дерева. Сім’ї разом із друзями біля домашнього вогнища розповідають один одному казки, цікаві історії, бувальщини. Вважають, що в’єтнамці в день Нового року (не в день їхнього народження) стають на рік старшими.

ГВІНЕЯ. У перший день прийдешнього року прийнято водити слонів вулицею. Гвінейці при цьому співають пісень і танцюють.

НІМЕЧЧИНА. У німців символами удачі й благополуччя з давніх-давен вважаються сажотрус і свиня. Розповідають, що в давнину якщо на Новий рік на вулиці з’являвся сажотрус, люди бігли за ним, намагаючись торкнутися і забруднитися сажею. Це мало принести щастя. Звичай готувати до новорічного столу свинину зберігся до цього часу. Монетний двір уже не один десяток років до свята чеканить спеціальну сувенірну медаль, на якій зображено маленьку дитину верхи на свині.

ГОЛЛАНДІЯ. До новорічного столу подають свіжоспечені пончики з родзинками. Такі пончики господині печуть кілька разів на рік.

Усі судна, що стоять у портах країни, опівночі переривчастими гудками салютують настанню нового року.

ІТАЛІЯ. Тут існує цікавий звичай: у новорічну ніч викидати зі своїх квартир та будинків у двір чи просто на вулицю непотрібне домашнє начиння – щербатий посуд, поламані меблі, старі речі. Вважається, що це принесе сім’ї в новому році добробут. Малюкам розповідають казки про стару чарівницю Бефане, котра через пічний димар пробирається в дім і кладе подарунки дітям у черевики.

ІРАН. В Ірані свято Нового року – це свято приходу весни. Веселощі тривають тиждень. Глава сім’ї дарує домашнім новий одяг.

На святкові столи обов’язково подають часник, оцет, пророщене зерно, сік молодого колосся, страву з плаваючим у ній зеленим листям. Часто ставлять келихи з живими рибками. Зустрічаючи Новий рік, люди виходять на вулицю, розпалюють вогнища, стрибають через них. Вважається гарною прикметою розбити в хаті старий глиняний посуд.

О 24-й годині належить тримати в руках срібну монету. Це начебто рятує від розлучення з рідними місцями, з сім’єю.

ІНДІЯ. Тут здавна зберігається звичай, за яким у день Нового року ніхто не повинен бути злим, дратівливим чи сердитим. Вірять – яким буде перший день, так і складеться весь рік.

КИТАЙ. У китайців заведено, щоб на новорічному святковому столі обов’язково були нарциси.

МЕКСИКА. У мексиканців є своєрідний новорічний ритуал. В кімнаті, де зібралися гості, підвішують велику глиняну посудину, наповнену солодощами – пінату, яку розмальовують фігурками чудернацьких персонажів і звірів. Гостям по черзі зав’язують очі, дають у руки палицю. Той, кому вдасться розбити пінату, буде особливо щасливим у Новому році.

МОНГОЛІЯ. Тут Дід Мороз схожий на чабана минулих століть. В руках у нього батіг, яким він часто ляскає, на боці традиційні табакерка, кресало і кремінь. Одягнений він у волохату шубу і велику лисячу шапку.

Народи СХІДНОГО СИБІРУ уявляли собі Діда Мороза у вигляді рогатого чудиська з величезним носом. Із ним вступив у єдиноборство цар пернатих – орел, котрий прилітав спеціально, щоб вигнати старий і почати новий рік.

РУМУНІЯ. Прихід Нового року відзначають старовинними обрядовими піснями-колядками. Колядники тримають у руках штучні квіти на паличках чи на гілках, бублики, дзвіночки. Дуже поширений новорічний святковий обряд «капра» (коза). Ритуальний танець кози виконує людина з накинутою на плечі волохатою ковдрою і в масці цієї тварини. Колядників радо частують у всіх домівках.

У міста і селища СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ з вічних снігів Тянь-Шаню перед Новим роком прибуває сніговий дідусь Корбобо. Він в’їжджає верхи на віслюку, в смугастому халаті та барвистій тюбетейці, щедро роздаючи подарунки. Повсюди лунає привітання: «Салям, Корбобо!».

СУДАН. У суданців талісман новорічного щастя – зелений, ще недостиглий горіх. Найдушевнішим, найкращим побажанням вважається побажання знайти зелений горіх…

У ФІНЛЯНДІЇ від середини листопада підготовка до свята вже в розпалі. Вирують пристрасті між північними країнами, що сперечаються – де живе «справжній» Дід Мороз. Варто відзначити, що пріоритетом на його «прописку» володіє все-таки Країна Суомі.

Дід Мороз «оселився» тут з легкої руки Маркуса Раутіо, котрий багато років тому був ведучим популярної дитячої передачі. Це він ще в 1927 році повідомив своїм юним слухачам, що резиденція Йоулупуккі (так по-фінськи звучить ім’я головного героя новорічних свят) знаходиться в Східній Лапландії, на горі Корватунтурі, неподалік кордону з Росією.

У цікавої вигадки журналіста виявилось довге життя. 1984 року губернатор Аско Оїнас проголосив Лапландію «Землею Діда Мороза». З’явилось там і спеціальне поштове відділення, яке обслуговує Йоулупуккі. Щороку дідусеві доводиться добряче потрудитися, щоб відповісти на 300 тисяч листів, що їх надсилають на його адресу з-понад 120-ти країн. Найінтенсивніше листування відбувається з японськими дітьми – звідти надходить 100 тисяч листів.

Підтверджуючи «достовірність» свого Йоулупуккі, фіни демонструють чудеса винахідництва. Спецрейсом авіакомпанії «Фіннейр» лапландський Дід Мороз навіть літав за благословенням до самого Папи Римського. Мабуть, і цьогоріч Йоулупуккі одержує чимало листів від дітей з усього світу, тож роботи буде чимало, адже він – «головний» Дід Мороз!

ЧЕХІЯ І СЛОВАКІЯ. Тут, особливо в Західно-Словацькій області, на новорічному святковому столі завжди красується короп. У передсвяткові дні йде жвава торгівля живим коропом. Продають його з бочок, наповнених водою, що стоять прямо на вулицях. До новорічного свята всі роблять один одному подарунки. При цьому є таке правило: невдалі новорічні подарунки можна в перші дні після свята повернути до магазину й обміняти.

ЕФІОПІЯ. Тут Новий рік святкують у середині вересня й він співпадає зі святом урожаю. Люди збираються на околицях міст або селищ, приносять із собою сухі гілки, зв’язані в снопи, їх складають у великі копиці й підпалюють. Навколо вогнища влаштовують святкову процесію, ігри, танці.

ЯПОНІЯ. Передусім – «генеральне прибирання». Ретельно переглядають усі кутки добряче захаращеного житла, безжалісно викидається старе чи просто непотрібне, те, що цілий рік пролежало без застосування. А Новий рік потрібно зустрічати без боргів, владнавши всі фінансові справи. Прийнято робити подарунки близьким і друзям.

Ці проблеми дозволяє розв’язати додаткова сума у вигляді преміальних. І японці, щойно викинувши з домівки купу речей, тут же накуповують безліч інших, що іноді полегшують чи прикрашають побут, але найчастіше – знову непотрібних… Готуватися до Нового року починають ледве не з початку грудня. Водночас це і підготовка до Різдва. До цього християнського свята японці ставляться не тільки без упередження, але й із задоволенням відзначають його. Ближче до середини грудня і без того строкаті торговельні квартали прикрашають ялинковими гілками і фігурами рум’яних Дідів Морозів. У продажу з’являються пухнасті пахучі ялинки.