Топ новостей


РЕКЛАМА



Календарь

Главная Новости

Рішення суду про стягнення заборгованості по розрахунках при звільненні

Опубликовано: 01.09.2018

видео Рішення суду про стягнення заборгованості по розрахунках при звільненні

Про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні

.


Про стягнення заборгованості по заробітній платі та сум належних працівникові при звільненні

РІШЕННЯ ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

14 листопада 2007 року Дністровський райсуд м. Донецька у складі

Головуючого судді

при секретарі

за участю:

позивача ОСОБА_1 та його представника, діючої за дорученням від 14.04.2006 року – ОСОБА_2


Молодий юрист Відкритого Суду впевнив суд у праві на відеофіксацію

представника відповідача – ОСОБА_3, діючого за дорученням від 22.12.2006 року

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Малиця” про стягнення заборгованості по розрахунках при звільненні та >моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

02 червня 2006 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до відповідача, та просив ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки, з урахуванням 3 % річних, компенсації за затримку при розрахунках та вартості послуг юриста у сумі 68643,60 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

04.12.2006 року представник позивача ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість по заробітній платі з урахуванням 3 % річних у розмірі 50302,50 гривень та компенсації за затримку при розрахунках у розмірі 60000 гривень, компенсації правову допомогу у сумі 1200 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та судові витрати.

22.12.2006 року у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просить стягнути заборгованість по заробітної платі у розмірі 5100 грн., залишок заборгованості по компенсації за затримку розрахунків при звільненні у розмірі 25 486, 30 грн., 3% річних нарахованих за затримку виплати заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки у розмірі 1226,89 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1200 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

24.09.2007 року представник позивача ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просить стягнути заборгованість заборгованості по розрахунках при звільненні у розмірі 228,12 грн., залишок заборгованості по компенсації за затримку розрахунків при звільненні у розмірі 13501,62 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1200 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, діюча за дорученням від 14.04.2006 року – ОСОБА_2, до судового засідання з’явилися, уточнені позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача – ОСОБА_3, діючий за дорученням від 22.12.2006 року.

Вислухав осіб, яки приймають участь у справі, дослідив докази, вивчив матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних обставин: Правовідносини між сторонами є трудовими, та врегульовані нормами КЗ про П України.

24 квітня 2003 року згідно з рішенням зборів учасників ТОВ „Малиця”( прот. №2) ОСОБА_1 був призначений директором ТОВ „Малиця”( а.с.7-9)

Згідно з рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ „Малиця” (прот.№12/05 ) ОСОБА_1 з 01.01.2006 року була встановлена заробітна плата у розмірі 6000 гривень(а.с.11).

26.01.2006 року згідно з власним наказом № 11 ОСОБА_1 склав повноваження директора та встановив вважати останнім робочім днем 26.01.2006 року( а.с.12).

Згідно пояснень позивача та письмовому відзиву відповідача ( а.с.16-18) за усним наказом директора – головним бухгалтером підприємства 25.01.2006 року у касу підприємства для виплати ОСОБА_1 у якості розрахунку при звільненні були перераховані 42026,70 гривень, але зазначені гроші були повернуті 26.01.2006 року на кореспондентський рахунок 311 у зв’язку з відмовою позивача від їх отримання, що також підтверджується видатковим касовим ордером ( а.с.26).

За поясненнями позивача – ОСОБА_1 - він не отримав розрахунок, так як вважав, що не має на це право.

Сторони визнали факт, що на момент нарахування - 26.01.2006 року розмір суми для розрахунку при звільненні дійсно складав 42026,70 гривень та був відсутній спір с приводу розміру належних звільненому працівникові сум. Вказаний факт відповідно до ст.61 ЦПК України не потребує подальшого доказування.

Відповідно до ст.47 КЗ про П України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (в день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок).

Таким чином, суд вважає, що були відсутні будь-яки перешкоди у отриманні протягом 25-26.01.2006 року розрахунку при звільненні з боку Особи_1 та відсутня вина власника ТОВ „Малиця” або уповноваженого ним органу – директора, щодо невиплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення.

27.03.2006 року позивач письмово звернувся до ТОВ „Малиця” з вимогою про розрахунок ( а.с.13).

За період з 27.03.2006 року по 22.12.2006 року відбулася затримка виплати зарплати, так як між сторонами існував спір щодо розміру компенсації за час затримки виплати, яка згідно з висновком судової бухгалтерської експертизи № 1/120407 від 12.04.2007 року ( а.с.75-87) склала 15547,32 гривні.

22.12.2006 року ОСОБА_1 у якості розрахунку при звільненні були отримані 55517,75 гривень( заробітна плата за січень 2006 року, компенсація за невикористану відпустку , компенсація за несвоєчасну виплату зарплати що підтверджується видатковим касовим ордером ( а.с.62), що також визнається сторонами.

За висновком судової бухгалтерської експертизи № 1/120407 від 12.04.2007 року після вищевказаної виплати, заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 при розрахунку при звільненні склала 228,12 гривень (на час надання висновку компенсація за несвоєчасну виплату зарплати вже була сплачена у розмірі 15547,32 гривні), ( а.с.75-87).

Відповідно до ст.117 КЗ про П України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці » ( зі змінами й доповненнями), розрахунок відбувається по день розгляду справи судом.

Таким чином, з урахуванням добровільної виплати ТОВ “Малиця” позивачу ОСОБА_1 компенсацій при звільненні разом з компенсацією за несвоєчасну виплату зарплати, крім незначної суми у розмірі 228,12 гривень, суд доходить висновку, що у зв’язку з порушенням з боку роботодавця обов’язку по розрахунку, ТОВ “Малиця” повинно відшкодувати позивачу за затримку при розрахунку – з 22.12.2006 року по 14.11.2007 року відшкодування у розмірі 200 гривень, заборгованість по розрахунках при звільненні у розмірі 228,12 гривень – тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.237-1 Кодексу Законів про Працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п.5.Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди» ( у частині, яка не суперечить ЦК України( у ред. 2004 р.). умови та порядок відшкодування моральної шкоди визначаються - нормативними актами, що діяли на момент заподіяння моральної шкоди, а саме: ЦК України в редакції 2004 року.

Відповідно до ст.22 ЦК України (в ред.2003 року) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяного внаслідок порушення його прав. Моральна шкода може складатися в душевних стражданнях, які особа понесла у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до п.9. даної Постанови й ст.23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в границях заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин (характеру й тривалості страждань, стану здоров'я потерпілого, ваги заподіяної травми, наслідків тілесних ушкоджень, істотність змушених змін у його життєвих і виробничих відносин, намірів з якими діяла особа, що спричинила шкоду).

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених законом.

Посилання позивача про спричинення йому моральної школи у зв’язку з безпідставним розірванням договору про постачання Інтернет послуг між ним та ТОВ „Малиця”, коли позивач знаходився у тяжкому стані та не мав можливості для спілкування – не має відношення для вирішення вказаної цивільної справи, так як наказні правовідносини регулюються законодавством про захист прав споживачів.

Суд доходить до висновку, що матеріалами справи та дослідженими під час судового засідання доказами, доведено, що позивачеві ОСОБА_1, у зв'язку з його особистими діями та частково неправомірними діями відповідача - затримкою виплати зарплати з 27.03.2006 року по 22.12.2006 року заподіяні моральні страждання, затримка вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає що розмір заподіяної ТОВ “Малиця” позивачу моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню становить 500 гривень – тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити у зв’язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь держави у разі ухвалення судового рішення на користь позивача, звільненого від судового збору. Судовий збір підлягає стягненню у розмірі 51 гривні. Судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача у разі ухвалення на користь позивача судового рішення, таким чином на користь позивача підлягають стягненню 1200 гривень за юридичні послуги, яки підтверджені квитанцією про оплату та договором від 29.05.2006 року (а.с.32-34).

Керуючись ст.ст.47,116,117, 237-1 КЗпроП України, ст.22,23,1167 ЦК України ( в ред.2003 року) ст.59,60, 88,157, 169, 208, 209, 212, 213, 214,215, 223, ,294,367 ЦПК України , суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ “Малиця” про стягнення заборгованості по розрахунках при звільненні та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ “Малиця” на користь ОСОБА_1 заборгованість по розрахунках при звільненні у розмірі 228,12 гривень.

Стягнути з ТОВ “Малиця” на користь ОСОБА_1 за період затримки виплати 228,12 гривень при розрахунку при звільненні з 22.12.2006 року по 14.11.2007 року відшкодування у розмірі 200 гривень.

Стягнути з ТОВ “Малиця” на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень.

Стягнути з ТОВ “Малиця” на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1200 гривень.

Стягнути з ТОВ “Малиця” на користь держави судові витрати у вигляді судового збору (держмито) у розмірі 51 гривні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині виплати заборгованості по розрахунках при звільненні у розмірі 228,12 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Дністровський районний суд м. Донецька протягом 10 днів, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження, або 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку можливо подати до Дністровського районного суду м. Донецька протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя (підпис)


Реклама



Новости




rss